ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

23.04.05 Телеканал „Інтер” 13:40

29.04.05 Телеканал „Інтер” 11:00

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     Його називають Зорро. Хоч він не і борець за права знедолених, і не кіноактор, - у Сполучених Штатах його люблять не менше ніж зірок Голлівуду. Він – хокеїст найвищого класу. Американці, які обожнюють хокей, зрозуміли це ще тоді, коли вісімнадцятирічний українець Олексій Житник уперше вийшов на лід стадіону каліфорнійського містечка Аерогед.
     Свій характер Житник показав американцям іще під час першого тренування в „Лос-Анджелес Кінгз”. Олексій одразу ввійшов до основного складу команди і став одним із провідних гравців.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Утім, колись, шукаючи для Олексія та його брата спортивну секцію, батьки прагли всього лише – спрямувати в корисне русло невгамовну енергію своїх хлопчаків. І навіть не припускали, що для одного з них хокей стане професією.
     Після тренувань у спорткомплексі «Крижинка», де на лід одночасно виходили дві сотні хокеїстів-початківців, упертих і витривалих братів Житників відібрали до школи клубу «Сокіл». Там уже їм видали справжню хокейну форму, ключки та спеціальні ковзани – без фігурних зубців.
     У Радянському Союзі хокей був видом спорту номер один. Як і футбол, його називали „партійним” спортом. На трибунах стадіонів урядовці, відклавши державні справи, тримали кулаки за улюблену команду.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Така увага високих посадовців забезпечувала хокею належну підтримку та фінансування. Тільки під керівництвом Віктора Тихонова збірна СРСР тричі вигравала Олімпійські ігри, вісім разів – чемпіонат світу та одинадцять разів – першість Європи. У хокей грають справжні чоловіки – це знав увесь Радянський Союз. В’ячеслав Фетісов, Василь Крутов, Олександр Касатонов – були кумирами мільйонів.
     Проти метрів радянського хокею юний Житник грав у складі київського клубу „Сокіл” – команди вищої ліги чемпіонату Радянського Союзу.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У Радянському Союзі дбали про молоді хокейні кадри. За результатами першостей СРСР серед юнаків формувалися молодіжні та юніорські збірні країни. З дванадцяти років Житник, як один із найперспективніших молодих гравців, уходив до складу збірних команд. Коли прийшов час служити в армії, Олексія запросили до ЦСКА – тоді це був провідний хокейний клуб СРСР.
     До Москви Житник переїхав дев’яносто першого року. У Києві залишилися батьки, друзі і кохана дівчина. Із Людмилою Олексій познайомився ще в піонерському віці, коли влітку вісімдесят шостого батьки відправили хлопчика до табору – подалі від радіації.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Учасник першого чемпіонату СРСР, багаторазовий чемпіон Радянського Союзу, – ЦСКА був найбільш титулованим клубом країни. Існувало негласне правило: якщо граєш у ЦСКА – гратимеш у збірній СРСР. Виступаючи за ЦСКА, Олексій Житник у 19 років, як свого часу і Павло Буре, й Олександр Касатонов, - став заслуженим майстром спорту.
     Житник опинився в ЦСКА у той час, коли команда втрачала основних гравців. Тільки з вісімдесят дев’ятого по дев’яносто третій роки тридцять три найкращі хокеїсти виїхали на Захід. Фетісов, Касатонов, Крутов, Могильний, Буре – поповнили лави клубів НХЛ. Збірну на Олімпійські ігри дев’яносто другого року довелося формувати із зовсім молодих спортсменів. До складу олімпійців потрапив і дев’ятнадцятирічний Олексій Житник.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У дев’яносто другому спортсмени колишнього СРСР востаннє виступали разом – як збірна СНД. На прес-конференції перед початком гри журналісти запитували Віктора Тихонова: „За що змагатимуться колишні радянські хокеїсти – адже Радянського Союзу вже не існує?” „У кожного з нас є рідне місто і батьківський дім – за це ми й будемо грати”, – відповів тренер.
     Перемігши у фінальній грі канадців, збірна СНД здобула олімпійське золото. Двоє українців – Олексій Житник та Сергій Петренко – стали олімпійськими чемпіонами.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Пізніше до золотої олімпійської нагороди Житник додасть і срібну медаль. Яку він здобуде дев’яносто восьмого року в Нагано, у складі збірної Росії.
     А тоді, у дев’яносто другому, на іграх в Альбервілі, за молодим хокеїстом спостерігав скаут НХЛ – Недоманських, який повідомив керівництво про перспективного гравця. І скоро до Москви приїхав генеральний менеджер команди „Лос-Анджелес Кінгз”. Приїхав, щоб зробити Житнику пропозицію, від якої той не зможе відмовитись – виступати в НХЛ.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Хокеїсти рівня Вейна Грецкі мають право формувати за власним бажанням п’ятірку гравців, з яким виходитимуть на лід. І Грецкі, який, до речі, з походження – теж українець – вибрав Житника до своєї п’ятірки. Для дев’ятнадцятирічного хокеїста, що тільки другий рік перебував у НХЛ, це було надзвичайним досягненням.
     Робота в НХЛ суворо регламентується. Перед початком сезону кожен гравець знайомиться з правилами клубу і підписує документ, в якому зобов’язується їх виконувати.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Першого ж року в «Лос-Анджелес Кінгз» Житник виходить у фінал Кубку Стенлі. Потиснути руки та побажати успіху хокеїстам до роздягалень приходять Рональд Рейган та Арнольд Шварцнеггер. Житник разом із голлівудськими зірками стає персонажем світської хроніки.
     Здавалось, усе складається якнайкраще. Але навесні 95-го року на Житника чекали несподівані переміни.
     Баффало лежить недалеко від канадського кордону: двадцять хвилин їзди від Ніагарського водоспаду. Там сувора зима і хокей – найпопулярніший вид спорту. У три роки діти стають на ковзани, а найліпшим подарунком на день народження є квиток на хокей.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Уже за кілька місяців життя в Баффало Житник був щасливий грати в цьому справді хокейному місті. Саме там в Олексія та Людмили, які одружилися ще в Києві дев’яносто четвертого року, народилися син та донька.
     Сьогодні вже восьмирічний Максим Житник міцно стоїть на ковзанах. А втім, поки що не може вирішити, чому віддати перевагу: хокею, плаванню чи карате. Разом із сестрою вони – часті гості на матчах свого батька. Тим більше, що хокей в Америці – справжнє шоу.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Цінність Житника розуміє і керівництво „Баффало-Сейбрз”. Протягом десяти років Олексія – найкращого захисника чемпіонату світу 1996-го – нікуди не продавали і не міняли. Житник став ветераном команди та відомою людиною в місті.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Кожне літо Олексій разом з родиною проводить у Києві. Щоб не втратити спортивної форми, тренується з давніми друзями на знайомому з дитинства майданчику „Сокола”. Гуляє з дітьми в київських парках. І в інтерв’ю українським журналістами каже: у Києві я живу, а в Америці – просто працюю...
     Сьогодні ми тільки звикаємо, що хороші спортсмени дорого коштують. Наші найкращі хокеїсти, які б могли принести славу Україні, виступають за різні клуби світу, тому що вітчизняний хокей не може запропонувати їм відповідних контрактів.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У тридцять один рік, відігравши дванадцять років у НХЛ, Олексій Житник став вільним агентом. Клуб „Баффало” втратив свої права на Житника і вже не може обміняти його або продати. І тепер сам Олексій буде вирішувати, де й за кого він гратиме. „Баффало” запропонував Житнику контракт на шістнадцять мільйонів доларів. Є й інші пропозиції, але Зорро не поспішає з відповіддю. Зрозуміло тільки одне – пропозицій з України у цьому списку немає...

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003