ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

26.11.05 Телеканал „Інтер” 13:50

01.12.05 Телеканал „Інтер” 11:15

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     20 червня 1992 поїздом „Москва-Київ” їхав чоловік. Потяг мчав, за вікнами змінювалися краєвиди, все більше нагадуючи землю, де він народився. Чоловік повертався додому. Він мав би радіти, адже багато років у думках і мріях линув сюди. Та на серці була не радість, а глибока тривога.
     Про своє обрання на Київську кафедру митрополит Володимир дізнався у Фінляндії, де він очолював делегацію Руської православної церкви на богословській конференції. 27 травня пізно ввечері на засідання конференції прибув Президент Фінляндії, щоб привітати новообраного Предстоятеля Української православної церкви. А в той час на Батьківщині митрополита чекали не тільки віншування, а й звинувачення у прислужуванні Москві та образливе прізвисько „москаль”.
     Історія православної церкви починається в день Святої П’ятидесятниці. Тоді на апостолів зійшов Святий Дух, і вони розійшлися по світу зі словом про Христа-спасителя, і там, де проповідували, створювалися помісні церкви. Апостоли через покладання своїх рук поставили перших єпископів, єпископи - своїх наступників. Відтоді цей ланцюжок не переривається... Церква Христова вже 2000 років живе за правилами, які залишили для неї святі апостоли. Ці правила називаються церковними канонами.

"Клікніть" на фото для збільшення

     23 листопада 1935 року в селі Марківцях на Хмельниччині Феодосія Сабодан народила четвертого сина – Віктора – і таємно охрестила його в Свято-Преображенському монастирі. Кілька років потому одна з тамтешніх черниць, сліпа матінка Архелая, покладе руку на голову хлопчика і напророчить йому священицьке майбутнє та попросить молитися за неї.
     Та це буде потім. А поки що мама Феодосія вішає над колискою сина першу лампадку та читає над ним перші молитви...
     Батько Віктора Сабодана довгий час був церковним старостою. І найяскравіші враження дитинства Віктора пов’язані з храмом.
     У Марківцях була тільки початкова школа. Далі Вікторові довелося вчитись у сусідніх селах, а десятирічку закінчував у Меджибожі, за вісім кілометрів від рідного села.
     У післявоєнні роки становище церкви сильно погіршилося. Тільки за період з 1949 по 1953 було втрачено 1055 храмів. У 48-му прокотилася хвиля арештів священнослужителів. Щороку їх ставало все менше. Але на рішення Віктора Сабодана вже нічого не могло вплинути. Влітку 1954-го він вступив до Одеської духовної семінарії. Це був час розвінчання сталінського культу. Із концтаборів поверталися представники інтелігенції. Ті, кому вдалося вижити. І до Одеської семінарії прийшли справжні педагоги-богослови.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Цілісність характеру допомагала і у важкій селянській праці, і в страшні роки війни, і під час гонінь на церкву. Впевненість у тому, що Бог не в силі, а в правді, дала митрополитові змогу зберегти силу і чистоту віри за радянських часів, а в роки незалежної України - подолати агресію влади та багатьох вірян... І невідомо, що було важче.
     Подільському хлопцеві Віктору Сабодану Бог судив стати Предстоятелем Української православної церкви, блаженнійшим митрополитом Володимиром, і припинити смуту в українському православ’ї... У неспокійний час Господь поставив пастирем справжнього миротворця, здатного терпляче та вірно вести корабель церкви бурхливим морем життя. Хіба могла його мати Феодосія, навіть мріяти про таке велике майбутнє свого сина?

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003