ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

26.03.06 Телеканал „Інтер” 00:00

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     Не в змозі розірвати зачароване коло брехні, подружніх зрад і мук совісті, Висоцький вкотре опиніться у витверезнику, де намагається покінчити з собою. Із петлі його витягає черговий міліціонер. І Висоцький їде додому – на важку розмову з Людмилою...
     Того страшного вечора вони не сварилися. Вони взагалі не сварилися – жодного разу за сім років подружнього життя. Володя просто сказав, що більше так жити не може. Люся заплакала. А потім швидко зібрала дітей і викликала таксі.
     Після розлучення Люся побажала, щоб діти вчились у школі під її прізвищем. Хотіла захистити їх від зайвої уваги. І Висоцький погодився. Хоч це йому боліло. Він зізнавався знайомим, що кинув дітей у дошкільному віці. Боявся, що вони ніколи не зрозуміють його, не пробачать йому щастя з іншою жінкою. З гіркотою й презирством говорив, що вони стануть ідолопоклонниками, єдиною релігією яких буде свята мати, яка знайшла собі „якогось інженера”... А втім, поет, що міг пророкувати мільйонам, помилявся щодо власної родини. Людмила Володимирівна зберегла дітей для батька. Аркадій і Микита носять ЙОГО прізвище, продовжують ЙОГО творчий шлях. Аркадій – сценарист. Микита – актор і директор Центру Висоцького на Таганці. Цьому центру присвячує своє життя і їхня мати – Людмила Володимирівна Абрамова...

"Клікніть" на фото для збільшення

     Висоцький не любив балачок про політику, не критикував рішень уряду, не проголошував крамольних думок у вузькому колі... Він СПІВАВ все те, про що думав. Уголос. І тому був під наглядом КДБ.
     Невиїзний актор, нелегальний виконавець власних пісень. За організацію його концерту виключали з комсомолу, звільняли з роботи. А він усе не міг збагнути, чому в пресі з’являються розгромні статті про нього? Адже люди просять його виступати, з кожного вікна лунають його пісні...

"Клікніть" на фото для збільшення

     Висоцький домігся зустрічей з уже опальним Микитою Хрущовим, і навіть із самим генсеком – Леонідом Брежнєвим. Хрущов, який тоді сам сидів під замком, уже нічим не міг зарадити артистові. А Брежнєву... просто подобалася пісня „Охота на волков”. Він бачив у ній себе, „дорогого Леоніда Ілліча”, на якого хочуть накинути тенета злі товариші із ЦК. Висоцький заспівав для генсека – але жодних поступок не дістав. Сам Брежнєв тоді вже нічого не вирішував. А кремлівські ідеологи розуміли: ритм Висоцького випадає з панівної симфонії “одобрямса”. А втім, своїми піснями він дратував не лише кадебістів і чиновників.
     У багатьох його текстах справді був відгомін Варшавського повстання, Празької весни, страйку робітників Новочеркаська. Хрипкий голос наче кликав до протесту, за яким можливі насилля, кров, анархія...

"Клікніть" на фото для збільшення

     Такою ж бунтівною силою вражали й театральні роботи Висоцького. У виставі „Пугачов” його герой розривав ланцюги. Це лякало одних і захоплювало інших.
     Саме таким “російським мужиком” побачила і полюбила Висоцького Марина Владі, донька білоемігранта. На тлі його мистецтва блідли французькі зірки...
     Вони познайомилися під час Московського кінофестивалю, куди Марина була запрошена як гостя. Потім вона знайшла привід затриматися в Радянському Союзі: погодилася грати у фільмі режисера Юткевича. Згодом, щоб вільно зустрічатися з Висоцьким, Владі вступить до комуністичної партії Франції, очолить товариство дружби „Франція–СРСР”. Володя – вивчить французьку.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Марина введе його до кола своїх друзів-митців. Серед них будуть і поляки: співачка Мариля Родович та актор Данієль Ольбрихський.
     Денек Ольбрихський, якого Володя зватиме „своїм польським братом”, пригадує, що перші записи Висоцького потрапляли до Польщі нелегально. Денек слухав їх разом із режисером Гофманом та його дружиною-киянкою Валентиною. А потім – перекладав на польську і співав сам. Із Володею Ольбрихський познайомився на тому ж Московському кінофестивалі.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Їхній роман був у розквіті. Марині подобалося, як елегантно й невимушено поводиться Володя. Як він, за висловом шахіста Таля, легко „грає чорними”: підтримує і розвиває розмову на будь-яку тему. Як вони мандрують з однієї компанії його друзів до іншої...
     Від Якісного алкоголю, що купувався у валютній “Берізці”, у Висоцького загорялися очі, з‘являвся кураж, і він співав годинами. Марина й гадки не мала, яке жахливе видовище чекатиме на неї, коли доза спиртного стане надмірною. Тоді вона вперше врятувала Висоцькому життя. У нього в горлі лопнула судина, кров заливала підлогу, а „швидка” все не їхала... Марина підняла на ноги всю Москву. Несамовитість французької кінозірки творила дива, перед її мужністю скидали капелюхи його друзі та рідні. Лікарня, операція, дуже довгий реабілітаційний період... Присутність Марини вносила в життя Висоцького гармонію та спокій.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Вони побрались у Москві, у сімдесятому, після кількох років бурхливих зустрічей і прощань. Працівниця загсу попередила наречених про відповідальність: це вже третій шлюб у кожного і п‘ятеро синів на двох... Та про які застереження могла йти мова, коли шлях до заповітної мети був таким тяжким! І ось нарешті – весілля, влаштоване Сергієм Параджановим у Тбілісі. Та медовий місяць – на теплоході „Грузія”... Нарешті – пройдено сувору радянську установу – відділ віз і реєстрацій – і Висоцькому дозволено виїхати за кордон. Вони з Мариною мчать автомобілем до Франції, із зупинкою у Варшаві...
     Прогулюючись Варшавою, вони зайшли у зруйноване війною Старе Місто. Висоцький кинув у скриньку для пожертвувань цілу пачку банкнот – на реконструкцію площі. А Марина – зняла з руки дорогий фамільний перстень зі словами: „Нехай хоч одне варшавське вікно буде моїм”. Згодом вони з насолодою шукатимуть „свої” вікна у відбудованій Варшаві.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У них будуть свої заповітні місця скрізь, де він і вона почуватимуться щасливими. У Парижі, Мадриді, Мехіко, Ніцці. У Монреалі, Західному Берліні, у Нью-Йорку. І звичайно – в Москві, де друзі надаватимуть бездомній зірковій парі свої кутки, кухні, коридори...
     У середині сімдесятих Марина привезла до Москви маму, сестер і синів. Дуже хотіла мати спільну з Висоцькими родину. Мріяла створити сімейне гніздо – в унікальній для радянського часу квартирі на Малій Грузинській: двоповерховій, з просторими кімнатами й сауною. Але всі її мрії – розбивалися...
     Володя міг виштовхнути Марину з ванної, щоб замкнувшись там, пити горілку – просто з пляшки. Владі хапалася за голову: „Навіщо мені цей жах?!” Вона, зірка світового кіно, прала брудні речі, стояла в чергах, варила борщі робітникам, які облаштували Їхнє помешкання. Щоразу терпіла принизливі процедури на митниці: коли на собі тягла через кордон автомобільні запчастини, постіль, каву, туалетний папір, ліки від алкоголізму...

"Клікніть" на фото для збільшення

     У періоди ремісії Марина була потрібна йому кожну мить. Але в неї були зйомки, сімейні клопоти в Парижі... І тоді ображений Володя за допомогою телефоністки Люсі діставав її з-під землі. Обіцяв змінитися, кинути компанію нав’язливих товаришів по чарці. Марина пропонувала свій вихід – прийняти французьке громадянство, переїхати до Парижа. Їхні розмови закінчувалися сварками: хіба може він зрадити тих, про кого пише й для кого працює?!
     З книги Марини Владі «Владимир, или Прерванный полет»:

"Клікніть" на фото для збільшення

     «Я отношу твое охлаждение ко мне за счет усталости, обычной для супружеской пар, прожившей более з 10 лет. Я не знала тогда, что это из-за морфия. И главное, - ты, очевидно, отчаялся выжить, и это было как бы высшим отказом существа, готовящегося уйти из жизни. Я узнаю – потому что все в конце концов узнается, о твоих многочисленных изменах. Просто больная от ревности, я не понимаю того, что все это – отчаянные попытки уцепиться за жизнь, доказать самому себе, что ты еще существуешь. Я не слышу того, что ты пытаешься мне сказать. Это тупик».
     В Парижі у Висоцького настала клінічна смерть. Привівши Володю до тями, лікарі вшили йому під шкіру ампулу “Еспераль”. Але він виколупав її ножиком. Щоб випити, а потім знову „зав‘язати” й „підшитися” – бо страх не написати, не доспівати рядка був для поета ще більшим.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Лікарі встановили у Висоцького хвороби печінки та нирок. Виявили набряк мозку, який міг спричинити слабоумство. Уночі, пишучи вірші, він стискав зуби і кричав від болю. Друзі викликали лікаря, який діставав медикаменти і безкінечно ставив Висоцькому крапельниці.
     Марина вирішила, що власний будинок за містом допоможе поліпшити здоров’я і душевний стан чоловіка. Навесні тисяча дев‘ятсот вісімдесятого, ціною неймовірних зусиль дачу було збудовано, але вони провели там лише дві доби. Дві короткі ночі, кілька годин його праці – і все. Була ще спільна поїздка в Париж, з якої він повернувся сам. А потім – дзвінок уночі в її паризькій квартирі: „Володя помер”... І той останній вірш, присвяченій їй – про лід. Висоцький так і не зміг вирватися з його полону.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Після похорону Марина прийшла до кабінету Володі. Там був безлад: усе перекинуто, переставлено. Зникли тисячі їхніх листів – вона й досі впевнена, що це зробили його батьки. Хотіли знищити те, що компрометувало їхнього, вже покійного сина. Хтось натякнув їй: можливо, Семен Володимирович співпрацює з КДБ... Тоді вона зібрала всі Володині рукописи – багато маленьких папірців – і віддала їх одному з друзів, щоб урятувати від цензури. Згодом Владі передасть їх до літературного архіву. Але тоді цей відчайдушний вчинок батьки Висоцького сприйняли як крадіжку.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Потім до неї почали доходити розмови про те, що в останні роки Висоцький любив іншу – студентку Оксану Афанасьєву, яка віддано служила йому. А вона, Марина, начебто хотіла замкнути його в „золотій клітці”... Усе це ображало Владі. Коли ж на його могилі батьки встановили бронзовий пам’ятник, а не уламок метеориту, як хотіла вона, - стосунки між Висоцькими і Мариною зіпсувалися остаточно. Їй важко було збагнути бажання Семена Володимировича ідеалізувати сина.
     З книги Марини Владі «Владимир, или Прерванный полет»:

"Клікніть" на фото для збільшення

     «Этот пьяница, этот антисоветчик, этот отступник, этот бесталанный человек, этот мерзавец, этот враг, этот сумасшедший, этот плохой сын, этот отвратительный отец, этот опустившийся человек, который якшается с иностранкой, - это ваш сын, Семен Владимирович. Этот превозносимый публикой актер, этот всеми признанный творец, этот человек, страстно влюбленный в родную землю, неутомимый труженик, ясновидец, лишенный общения с детьми отец, терпеливый и снисходительный сын, человек, свободный и счастливый в своей личной жизни, - это тоже ваш сын, Семен Владимирович. Ваши медали, тяжело заработанные на войне, не дают вам сегодня права извращать истину…»

"Клікніть" на фото для збільшення

     Тепер Марині немає кому дорікати: пішов із життя Семен Володимирович. Пішла й Ніна Максимівна. Але синова вдова так і не пробачила їм цієї бронзової постаті на Ваганьковському кладовищі: „Від батьків і від дітей” ...
     ...По смерті останнього чоловіка Марина Владі живе самотньо в своєму будинку під Парижем. Вона вперто уникає контактів із Москвою. Не відгукнулась і на запрошення відвідати пам’ятні заходи з приводу двадцятип‘ятиріччя смерті Висоцького.
     На сороковини пам‘яті Висоцького Марина Владі попросила друзів написати про нього. Юрій Карякін згадав, як розповідав Володі про свій туристичний похід. Як, сходячи з гори, він побачив унизу стареньку, порослу мохом капличку. І як поступово наближаючись, церковця відкривалася, ставала значною, величною... Володі дуже сподобався образ цієї церкви. Може, він подумав тоді про себе? Що згодом усе непутяще в його житті пробачиться. Усе чуже – відійде, погане – забудеться. А лишиться тільки те, що він хотів сказати людям. Принаймні Висоцький дуже у це вірив.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003