ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

31.05.03 УТ-1 21:45 01.06.03 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     Монте-Карло. Відкриття чемпіонату світу з тенісу – подія, на яку завжди збирається світова економічна й політична еліта. На сцені розкішного Зіркового залу на березі моря – Державний ансамбль танцю імені Вірського. Український гопак. Танцюристам аплодували стоячи. Так у цьому залі зустрічали тільки Лучано Паваротті.
     1937 року Павло Вірський створив хореографічний ансамбль, з яким у колишньому Радянському Союзі могла зрівнятися хіба що трупа Мойсеєва. Вірський очолював колектив майже 40 років. І його смерть у 1975-му стала великою втратою для всієї України. Славнозвісному ансамблю був потрібен новий керівник. Такі питання тоді вирішувалися на рівні ЦК компартії, а там зупинилися на кандидатурі Мирослава Вантуха. Тодішній міністр культури Романовський викликав Мирослава Михайловича до Києва і запропонував очолити державний колектив.
     Мирослав Вантух відмовився від високої посади і повернувся до рідного Львова. Там чекали родина, друзі та улюблений колектив – ансамбль танцю „Юність”, який Вантух створив ще у 64 році. „Юність” була відома на всю Україну. Самодіяльний колектив носив звання заслуженого і з усіх конкурсів завжди привозив тільки золоті медалі.
     Валентина танцювала з дитинства. У 60-ті у Львові було багато чудових танцювальних колективів. Коли Мирослав Вантух створив „Юність”, Валина подружка запропонувала їй перейти до нового ансамблю. Валя стала солісткою, а згодом – дружиною керівника.
     Мирослав Вантух і далі працював у Львові в „Юності”, а в Києві знову шукали кандидатуру на посаду керівника ансамблю імені Вірського. Охочих було багато, та після Павла Павловича знайти гідного - не так просто. Колектив за короткий час змінив кількох керівників і переживав тоді не найкращі часи.
     У цей період академічний ансамбль, який вже встиг не один раз об’їхати світ, майже нікуди не виїжджав. Колектив, який Вірський підняв на світовий рівень, деградував на очах. І тисяча дев’ятсот вісімдесятого року очолити ансамбль знову запропонували Вантуху.
     Анонімні дописувачі звинувачували Вантуха у зловживанні алкоголем та аморальній поведінці, а також у грошових махінаціях під час закордонних гастролей. Ці листи прискіпливо розглядав народний контроль, а роботу Вантуха постійно перевіряли. Після Львова, де були всі умови для життя і творчості, Київ видався чужим та непривітним. Перші тижні Мирослав Михайлович ходив уранці на вокзал зустрічати поїзди з рідного міста: побачить когось знайомого, дізнається львівські новини – і йде на нову роботу.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Мирослав Михайлович дуже хотів зробити все, що було в його силах. Він приходив на роботу о восьмій, одягав репетиційну форму і працював сам біля станка. О десятій починалася репетиція з артистами. Власний життєвий досвід навчив: праця долає всі перешкоди.
     Напевно, не раз Мирославу потрібна була мудра батьківська порада. Але з дитинства мусив усього досягати власним розумом та працею. Досі пам’ятає Мирослав Михайлович свій перший танець – білоруську „лявониху”. Він виконував його на маленькій сцені актової зали у сільській школі. Фігури все не вдавалися, і хлопчикові довелося довго відпрацьовувати кожне па. Вже тоді народилася мрія зробити танець професією.
     Після того концерту Мирослав навіть хотів написати листа Вірському - дізнатися, як потрапити до нього в учні, але посоромився. Втім, хореографом все одно став. Мало того, він продовжив справу свого кумира. Якщо Вірський дав ансамблю безліч яскравих хореографічних ідей, то Вантух – надзвичайно високу техніку та культуру танцю!
     Земне тяжіння вихованці Мирослава Вантуха подолали. Принаймні, так думаєш, коли бачиш їхній віртуозний гопак. Така легкість та синхронність народжується у спільній титанічній праці артиста і балетмейстера, в якій не лишається місця людським слабкостям.
     Силою власної волі Мирослав Михайлович тримає у чудовій формі величезний колектив танцюристів. Після перших років роботи він зрозумів, що потрібно самому готувати кадри для ансамблю та розробив і втілив у життя унікальну програму хореографічної освіти, яка не має аналогів у світі.
     На підготовку одного танцівника в школі-студії ансамблю імені Вірського йде 15 років. Артистів, які пройшли такий вишкіл, охоче беруть у танцювальні колективи в усьому світі. Сьогодні за кордоном працює майже 200 вихованців Вантуха. На гастрольні виступи ансамблю приходять іноземні балетмейстери і відбирають та переманюють найкращих.
     З усіх мандрівок Мирослав Вантух вертається додому. Він усім серцем відданий Батьківщині і гордий тим, що своїм мистецтвом може гідно представити її за кордоном. Після виступу колективу у Сполучених Штатах „Нью-Йорк-Таймс” писала: "В ансамблі імені Вірського працюють сорок Нурієвих" – настільки досконалим був їхній танець. А французька „Фігаро” захоплено твердила: український колектив можна порівняти хіба що з Гранд-Опера!
     Після виступів за кордоном, які здебільшого завершуються оваціями, Вантух каже своїм артистам: “Це аплодують не вам і не мені – це аплодують Україні!” Ансамбль імені Вірського та хореограф Мирослав Вантух відкривають світові Україну – державу високої культури та великого мистецтва!

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003