ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

08.02.03 УТ-1 21:45 09.02.03 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     У середині 70-х років, у самий розквіт застою, один з секретарів Центрального Комітету партії захищав докторську дисертацію. Відповідно, на захист прийшло ледь не все ЦК КПУ. А оскільки робота була присвячена партійності і народності мистецтва, очікувалося її тріумфальне схвалення. Проте трапилося непередбачене...
     Вадим Леонтійович Скуратівский, на той час вже відомий вітчизняний культуролог, провалив тоді не тільки чужу бездарну дисертацію, а й всю свою подальшу академічну кар’єру. І тим не менше, це не завадило йому стати тим, ким він є сьогодні...
     У сім"ї сільських вчителів Скуратівських було двоє дітей. І здається, якийсь ген геніальності заблукав у цій простій родині, бо обоє синів мали надзвичайні здібності. Старший Олег вільно володів 12 мовами. Молодший, Вадим, ще школярем вивчив напам’ять велику радянську енциклопедію. Його обдарованість помітив сільський вчитель малювання, який отримав блискучу освіту в дореволюційному Петербурзі. Саме він почав долучати Вадима до історії світової культури.
     Саме у пошуках великих бібліотек Скуратівський приїхав до Києва. Це були 60-ті роки - незвичайний період, охрещений політиками відлиговим, а інтелігенцією -ренесансним. Молодь переймалася ідеєю національного відродження. Збиратися біля пам’ятника Шевченка було, щоправда, небажаним, а тому всі дискусії точилися по домівках, за склянкою чаю, бо кава тоді була розкішшю. Читали молодого Тичину, Рильського, повертали з небуття Плужника, Багряного. Було престижно знати Гарсія Лорку в оригіналі, і заради цього вивчали іспанську. У коло ось таких людей і потрапив молодий Скуратівський.
     Учорашній провінціал придивлявся до столичного життя з надією, що воно відкриє перед ним великі можливості. Першим потрясінням було те, коли його брата заарештували за буржуазний націоналізм. Тоді Скуратівський закінчував аспірантуру при Київському університеті , йому дозволили підробляти лекціями, але недовго... Найближчі друзі допомагали Вадиму вижити. Шукали під найм найдешевший куток, закуповували для нього ж ящиками консервовану квасолю. І навіть намагалися влаштувати його особисте життя.
     У фільмах Тарковського Скуратівський звернув увагу на молоду Маргариту Терехову. Він довго стежив за її творчістю, згодом вони познайомилися і це переросло в тривалу дружбу і, можливо, навіть щось більше.
     Та все ж родинне життя тривалий час не складалося, а у професійній діяльності начебто настав час стабільності. Після довгих поневірянь без роботи Скуратівський влаштувався у редакцію "Всесвіту", він міг писати, видавати свої сюжети, які народжувалися в ньому безкінечно. Але ця стабільність була відносною.
     Скуратівський не шукав визнання за кордоном. Коли його перестали друкувати в українських журналах, він взявся за русистику і посилав свої статті в Москву. Коли його вигнали взагалі з літературознавства, він почав займатися історіографією, не пускали туди - долучався до кінокритики. Його знання були настільки великими, що не мало значення , з якої саме царини повертати людям культуру.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Час для Скуратівського дійсно змінився. Уже хоча б в тому, що в 50 років він вперше отримав постійну роботу. Його почали активно друкувати, запрошувати на телебачення і навіть пропонували членство в партіях. Партії він обминав, а ось попрацювати над телециклом “.Монологи” Вадим Скуратівський погодився. І хоча кожна його програма відкривала цілий пласт історії світової культури, через кілька місяців її закрили, бо вона просто не мала рейтингу.
     Він би напевно і продовжував триматися подалі від світу, а в його столі так і залишилися б лежати написані ним три докторські дисертації, якби не його друга дружина Ірина Панченко. Вони познайомилися майже випадково - Ірина попросила перекласти з німецької статті про Юрія Олешу. Згодом вона виїхала до Америки, але перед тим просто примусила Скуратівського зібрати і подати документи в Академію мистецтв. Нічого, крім приниження, він не очікував, але член-кором його обрали одноголосно. Навіть при таємному голосуванні.

     Для щастя треба бути вільним від багатства і слави”, – вважав Григорій Сковорода. Світ ловив його, та не впіймав ні тим, ні іншим. Формула щастя змінюється з роками, навіть для філософів. Світ складнішає, а вона начебто стає простішою: щастя - це коли тебе розуміють...

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003