ІМЕНА
ВЕДУЧА

11.02.05 Телеканал „Інтер” 23:35

12.02.05 Телеканал „Інтер” 13:20

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     ...Того разу він керував амфібією сам. Літак упевнено підіймався вгору, лишаючи позаду величні споруди Вашингтона і захоплений галас дванадцяти тисяч глядачів. Вони зібралися, щоб привітати тріумфальний зліт першого в світі літака, який міг злинати в небо з води і долати нечувану відстань – вісімсот кілометрів – з аж сорока пасажирами на борту...

     Передавши управління іншому пілотові, він відчинив двері в салон… І в цю мить на кораблі ввімкнули світло... Те, що побачив конструктор, здалося йому до болю знайомим: легке тремтіння підлоги, м’яке голубувате сяйво... Нарешті згадав: він уже бачив це – бачив давно, уві сні, ще тоді, коли він, знаменитий авіаконструктор Ігор Сікорський, був маленьким київським хлопчиком.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Ігор Сікорський народився в Києві 1889 року. Його матері лікарі пропонували перервати вагітність. Але вона відмовилася – й народила свою п’яту і найталановитішу дитину.

     Ігорів батько – Іван Олексійович Сікорський – вийшов із багатодітної родини сільського священика, але завдяки своїй старанності став визнаним психіатром. Його називали кумиром освіченого Києва. У своєму будинку на Великій Підвальній – нині Ярославів Вал – Іван Сікорський відкрив перший у Росії інститут для розумово відсталих дітей.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У чотирнадцять років Ігор Сікорський їде до кадетського Морського корпусу Санкт-Петербурга. Та незабаром розуміє, що військова служба – не для нього. У той час у газетах з’являються повідомлення про польоти братів Райтів, і всі думки юнака линуть у небо. 1907 року він вступає до Київського політехнічного інституту, в якому створюється перший у Росії авіагурток. А вдома – працює в імпровізованій майстерні, запускаючи в небо модельки, зроблені зі звичайних віконних планок.

     Щоб збудувати справжній вертоліт, потрібні гроші та знання, а тому вже через рік студентства Сікорський благає батька дозволити йому покинути інститут і їхати до Парижа.

     У Парижі, - світовому центрі авіації того часу, - Сікорський щодня – на аеродромі. Він стає свідком змагання найрізноманітніших ідей. Більшість літальних апаратів тоді навіть не могли зрушити з місця. А якщо машина хоча б підстрибувала і в разі аварії не вбивала пілота – то вже вважалася перспективною.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Сікорський вступає до школи піонера авіації Фердінанда Фербера, який радить Ігореві не витрачати час на безнадійний гелікоптер, а зосередитися на аероплані. Проте ідея гвинтокрилої машини не дає спокою молодому конструкторові. І, повернувшись через три місяці додому, він одразу починає працювати. Першим авіазаводом Сікорського стає маленька альтанка в саду батьківського будинку.

     Київ 1909 року перетворюється на найбільший авіаційний центр Росії. В умовах загального піднесення формуються перші конструкторські колективи, один з яких очолює Сікорський.

"Клікніть" на фото для збільшення

     3 червня 1910 року він уперше злітає в небо на власному літаку. Тоді Ігорю вдалося протриматись у повітрі дванадцять секунд на висоті півтора метра. Це був третій у Росії політ на машині вітчизняної конструкції.

     Слава майстерень Сікорського швидко досягла Санкт-Петербурга. І двадцятитрирічному винахіднику без диплома пропонують посаду генерального конструктора в Повітроплавному відділенні Російсько-Балтійського вагонного заводу „Руссо-Балт”. Приймаючи пропозицію, Сікорський виношує зухвалу ідею – будувати великі багатомоторні повітряні кораблі.

     Якось у розмові з головою Ради акціонерів підприємства „Руссо-Балт” Михайлом Шидловським Сікорський поділився своєю мрією – створювати багатомоторні літаки із закритими кабінами. У той час це здавалося фантастикою, але прогресивний Шидловський зацікавився.

     Відчувши це, конструктор відкрив таємницю: він уже рік працює над створенням літака-гіганта. Дослухавши підлеглого, Шидловський підвівся й рішуче промовив: «Починайте збирати гігант. Негайно». А невдовзі по Санкт-Петербургу поповзли чутки: столиця відкрито висміювала задум київського недоучки.

"Клікніть" на фото для збільшення

     На превелике диво скептиків, у травні тринадцятого року велетенський біплан із чотирма двигунами злетів у небо. Небачений корабель, який назвали „Руський витязь”, одразу вивів країну на передові позиції – у створенні важких літаків Росія випередила всі держави світу. На „Руському витязі” Сікорський встановлює серію приголомшливих світових рекордів з вантажопідйомності літаків і тривалості польотів.

     Двадцятип’ятирічного конструктора нагороджують високим орденом – Святого Володимира четвертого ступеня і ... дипломом інженера Петербурзького політехнічного інституту.

"Клікніть" на фото для збільшення

     А вже у серпні того ж тринадцятого року Сікорський працює над новим чотиримоторним літаком „Ілля Муромець”.

     Повітряні кораблі цього класу, обладнані під важкі бомбардувальники, під час Першої світової війни наводитимуть жах на ворогів і стануть національною гордістю жителів імперії. Якось, під час аеросвята, люди, зустрічаючи „Іллю Муромця”, в єдиному пориві скочили зі своїх місць і заспівали „Боже, царя храни”...

     За свідченнями репортерів – співали монархісти і демократи, праві і ліві, росіяни й інородці. Усі вони відчували себе громадянами єдиної Великої Держави. Держави, єдність якої уже через три роки буде розірвана революційними катаклізмами.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У березні 1919 року Сікорський приїхав до США, і рожева полуда швидко спала з його очей. Американці, яким він розповідав про літаки, тільки знизували плечима і ввічливо виставляли за двері ще одного дивакуватого емігранта.

     Війна закінчилася, і авіаційна промисловість Сполучених Штатів – згорталась. В країні було повно власних безробітних. Сікорський переїхав з готелю до маленької кімнатки і пильно стежив, щоб витрачати не більше вісімдесяти центів у день.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У Сікорського не вистачає грошей навіть на їжу, а він уже мріє про повітряний корабель, який перетне Атлантику і Тихий океан. Поступово навколо конструктора згуртовуються ентузіасти з числа емігрантів. Це виглядає божевіллям, але вони вирішують будувати літак.

     Навесні 1923 року створюється компанія з гучною назвою: „Сікорський аероінженіринг корпорейшн”. Менш ніж за два місяці, за підпискою на акції сумнівного на той час підприємства, російська еміграція зібрала десять тисяч доларів.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Майже через рік перший американський літак Сікорського S-29A викотили з ангара. Мастило для двигунів авіатори придбали на останні центи. Щоб прокататися в довгоочікуваній повітряній машині, люди набилися в кабіну. Це було помилкою, яка стала фатальною для літака.

     Багато хто казав – це кінець. І Сікорський зрозумів: або він швидко знайде гроші на новИй літак, або з мрією можна буде попрощатися назавжди. Конструктор зібрав у ангарі тих, в кого хоча б жевріла надія.

     Коли зал наповнився, він демонстративно замкнув двері й сказав: „Доки не зберемо дві з половиною тисячі на нові двигуни – не відчиню!” Наступні кілька годин Сікорський переконував людей...

     Перевезення піаніно виявилося чудовою рекламою. Настільки, що Сікорським зацікавилися… контрабандисти. Вони першими оцінили перевагу авіатранспорту, для якого в той час фактично не існувало кордонів.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Сікорський починає виснажливу боротьбу за ринок. І одразу ж – трагічна невдача. У вересні двадцять шостого року літак S-35, на якому француз Рене Фонк хотів першим перелетіти через Атлантику, - згорів під час зльоту. Сікорський попереджав Фонка, що машина не готова, але світ цих попереджень не чув, і авторитет конструктора був підірваний. Компанія знову опинилася в боргах. Проти Сікорського виступали великі корпорації та кредитори, „за” – була тільки невеличка група однодумців. І дружина – Єлизавета Семіон.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Це був уже другий шлюб конструктора. Перший розпався ще в Києві: дружина захопилася комуністичними ідеями і покинула чоловіка-монархіста, залишивши йому на виховання доньку.

     Наприкінці 1926 року становище компанії Сікорськогом стало катастрофічним: борги в багато разів перевищили вартість майна. І тоді конструктор наважився на ризик: його новий план – будувати літаки-амфібії.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Незабаром кількість замовлень на літаки Сікорського перевищила можливості виробництва. І в штаті Коннектикут збудували новий завод, оснащений за останніми досягненнями техніки. Тридцять першого року там народжується літак, аналогів якому не було в світі – багатомісна пасажирська амфібія S-40.

     Америка була настільки вражена успіхом російського підприємства, що фінансисти почали вимагати: половина інженерів на підприємствах мають бути вихідцями з Росії.

     Новим іспитом стає тисяча дев’ятсот тридцять восьмий рік. Попит на амфібії почав падати – їх витісняли більш економічні на той час звичайні літаки. Компанія Сікорського втратила незалежність і об’єдналася з фірмою „Воут”, в якій конструкторові була відведена лишЕ роль виконавця чужої волі.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Песимізм охопив навіть стару гвардію ентузіастів – найближче оточення Сікорського. Вони й гадки не мали, що конструктор уже знайшов вихід.

     Перший американський вертоліт Сікорського було складено тридцять дев’ятого року. Офіційно його назвали „Воут-Сікорський”, або VS-300. А неофіційно, за численні зміни в конструкції, незграбний вигляд та неслухняність, – охрестили „Ігоревим кошмаром”. Проте досвід створення VS-300 не був даремним.

     Уже наступний гелікоптер під час показу комісії нерухомо зависав над головами і приземлявся точно в те місце, звідки злітав. Коли ж машина акуратно підчепила сумку з сирими яйцями, а потім, не розбивши жодного, поставила її на землю – англійський спостерігач вигукнув: я зараз же зв’яжуся з моїм урядом для переговорів про експорт.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Незамінність вертольотів військові повною мірою відчули під час війни в Кореї. Машини Сікорського евакуювали солдатів з-під носа противника, і бійці прозвали їх гвинтокрилими Янголами. Адже до цього зі ста поранених дев’яносто гинули просто на полі бою. Завдяки ж гелікоптерам цей відсоток знизився до десяти.

     Пізніше машини Сікорського стали основою найпотужнішої в світі системи порятунку, а конструктор навіть заснував винагороду за рятування життя.

     П’ятдесяті роки стали переломними в житті конструктора та його фірми: нарешті вони почали отримувати величезні замовлення. А вже в шістдесятих легше було перерахувати країни, де не експлуатувалися вертольоти Сікорського. Дві машини колишнього співвітчизника навіть потрапили до Радянського Союзу.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У СРСР вертольоти Сікорського розібрали в лабораторіях для вивчення – і... більше ніколи не згадували про них. Як не згадували нічого, що бодай нагадувало про самого конструктора. Символом забуття для нащадків Сікорського став їх родинний будинок у Києві.

     Дивлячись на нього, сьогодні важко уявити, що колись сюди приїздила вся міська знать і найкращі представники інтелігенції...

     На щастя, Ігор Сікорський так і не дізнався, що сталося з його родинним гніздом. Емігрувавши, він жодного разу не зміг відвідати Батьківщину, хоча страждав за нею все життя.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Та Батьківщина, яку знав і любив Ігор Сікорський, назавжди лишилася для нього втіленням вікової мудрості, глибинної культури, духовності та честі. Цінності, закладені в дитинстві, допомогли пройти всі випробування, які випали на його долю. Філософські роздуми Ігоря Сікорського, видані у ситих та благополучних Сполучених Штатах, справили там ефект бомби, що несподівано розірвалась.

     Ігор Сікорський пішов із життя 26 жовтня 1972 року. Перед сном він, як завжди, побажав дружині „на добраніч”, а вранці вона знайшла його зі складеними на грудях руками. Під час похорону всі побачили, що високо в небі два літаки лишили слід – великий хрест.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Присутні на церемонії побачили в цьому знак того, що небо приймає людину величезної духовності. Людину, яка не виправдовувала зла, обману та ненависті. І не зраджувала свою віру навіть у найтяжчі хвилини життя.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003