ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

07.05.05 Телеканал „Інтер” 13:10

13.05.05 Телеканал „Інтер” 11:15

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     В одному з московських сквериків, поблизу вулиці Усієвича, часто прогулювалася літня жінка. Часом вона проходжувалась у товаристві сусідок. І тоді розповідала їм про свою біду: „Я чую, як у мене на балконі шелестить листя. Чому воно шелестить? Адже там немає дерев...” Сусідки здивовано знизували плечима, а Клавдію Іванівну все не полишало бентежне відчуття. У шелесті примарного листя ховалося відлуння нескінченних оплесків. Оплесків, які багато років супроводжували її – велику радянську артистку Клавдію Шульженко...

"Клікніть" на фото для збільшення

     Іще маленькою харків’янка Клавочка Шульженко, донька бухгалтера та кравчині, раз у раз влаштовувала домашні концерти. Ставала на стільця посеред кімнати й голосно співала все, що знала: від народних пісень до вуличного фольклору. Під вікнами збиралися охочі послухати виступи юної примадонни. А в шістнадцять років вона прийшла до місцевого драматичного театру, яким керував відомий далеко за межами Харкова режисер Синельников.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Клава сподобалася Синельникову, і він узяв її до трупи – грати в музичних виставах. Іноді їй акомпанував Дуня – Ісаак Дунаєвський, випускник Харківської консерваторії. За його порадою, Шульженко брала додаткові уроки вокалу та працювала над „власним” репертуаром. До нього входило кілька пісеньок, що їх Клава збиралася виконати на черговому театральному дивертисменті. Одна з них називалася „Кирпичики” й оповідала про нелегке життя робітників цегельні, які під час революції поквиталися з лихим фабрикантом і самі очолили виробництво... Пісня так сподобалася публіці, що вже за кілька днів її виконували в усіх ресторанах та пивницях Харкова. Це означало незаперечний успіх. Потім Шульженко буде соромно за невибагливі „Кирпичики”, які співатимуть у поїздах декласовані елементи. Та це буде потім. А тоді, 1928 року, Клавдія вирушила підкоряти північну столицю – Ленінград.
     Клавдія ніколи не скаржилася на брак уваги з боку чоловіків. Багато хто в Ленінграді пробував залицятися до молоденької провінційної співачки. Але серце Шульженко було неприступним. Вона чекала звістки лише від однієї людини, котру, як їй здавалося, кохатиме завжди – свого нареченого, харківського поета Григор’єва. Проте доля подарувала їй зустріч, яка змінила життя співачки...

"Клікніть" на фото для збільшення

     ...Клавдія відчинила двері до свого купе й побачила чоловіка. „Десь я вас уже зустрічав”, – сказав він й усміхнувся. „Я вас теж. Шульженко!” – вона простягла йому руку. „Кораллі. До ваших послуг”, - відповів він і поцілував її руку так, наче робив це вже тисячу разів. „Буде чіплятися”, - подумала про себе Клавдія. Проте молодий артист Володимир Кораллі тоді повівся як справжній джентльмен. А потім усіляко демонстрував свої палкі почуття до Клавдії – навіть хотів стрілятися з Григор’євим. Клавдія не встояла перед Кораллі, і з колишнім коханням було покінчено.
     Улітку сорок першого Кораллі та Шульженко вирядили дев’ятирічного сина Ігоря до Харкова, а самі вирушили в Єреван – на гастролі. Звістка про те, що почалася війна, застала артистів у дорозі. Переповнений поїзд проїхав Харків не зупиняючись, а на платформі, у розбурханому натовпі евакуйованих стояли батьки Клавдії Іванівни з Ігорем і розпачливо дивилися вслід... Шульженко не розгубилася: вона дала телеграму Аркадію Райкіну, який саме в той час виступав у Харкові. Ігоря буквально передали Райкіну з рук до рук у вікно поїзда. Мати зустріла сина вже в Ленінграді.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У Ленінграді родина пережила всі страхіття блокади: хлібні пайки на 125 грамів, смерть дідуся, страшні бомбардування. Вони переїхали жити до підвалу Будинку Червоної армії: там було трохи безпечніше, і Клавдія Іванівна менше хвилювалася за сина, коли виїжджала на передову. Іноді вона брала з собою Ігоря. І тоді льотчики збирали по шматочках фронтовий шоколад, щоб пригостити сина артистки.
     Свої концертні сукні Клавдія Іванівна винесла зі зруйнованого будинку під бомбами, прикриваючи валізу власним тілом. Відтоді вона не розлучалася з концертним одягом. Лише за перший рік війни Шульженко дала понад п’ятсот концертів на фронті та в тилу.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Якось після чергово концерту до Клавдії Іванівни підійшов молодий лейтенант. Назвався Михайлом Максимовим. Сказав, що написав нові слова на мотив пісні „Синий платочек”. Пісня вже кілька років була популярною і входила до репертуарів багатьох виконавців. Увечері того ж дня в частині, де служив лейтенант Максимов, Шульженко заспівала „Синий платочек” з новими словами. За тиждень цю пісню знав цілий Волховський фронт, за два місяці – уся передова від Кавказу до Мурманська.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Ідеологи вермахту знали про неймовірну популярність співачки. Щоб деморалізувати противника, німецькі офіцери накручували патефони з платівками Шульженко на своїй передовій. А ще – вмонтовували її виступи в концерти для німецьких солдатів, а потім підкидали ці плівки на радянські позиції. Утім, жодні провокації не могли змусити наших солдатів втрати віру в Перемогу та послабити любов до Шульженко... 9 травня 1945 року вона співала в святковому концерті, а на її грудях сяяв новенький орден Червоної зірки.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У повоєнні роки Клавдія Іванівна запанувала на естраді. Вона співала про любов, щастя та радість, на шляху до яких не може бути жодних перешкод. Знов і знов, на кожному її концерті, глядачі просили повторити „Просте дівчисько”, „Челіту”, „Приходь на побачення”. Ці пісні були до душі людям, спраглим звичайного людського щастя. Партійні ж діячі скеровували її творчість в інший бік: „Не те, трошки не те треба співати, Клавдіє Іванівно!”
     Газети раз у раз писали: „Недолугі шансонетки, які з несмаком подає Клавдія Шульженко”. Вона засмучувалася, проте не піддавалася натискові згори, бо ці пісні були улюбленою частиною її репертуару. Сольних виступів ставало все більше: Шульженко було затісно в рамках джаз-ансамблю.
     На гастролях Клавдію Іванівну по черзі супроводжували акомпаніатори – Борис Мандрус і Давид Ашкеназі. Вона періодично сварилася то з одним, то з другим. А ті вже добре знали характер співачки, яка під час репетицій та виступів була не передбачуваною.
     Шлюб із Кораллі тривав 25 років. За цей час Кораллі та Шульженко не раз зраджували одне одного. Хтось навіть написав епіграму: «Шульженко боги покарали: в усіх – мужі, в неї – Кораллі». Зрештою все скінчилося гучним розлученням, внаслідок якого артистка втратила квартиру і кілька років жила одній з кімнат великої комуналки.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Розлучившись із чоловіком, Клавдія працювала день і ніч. А коли не концертувала – запрошувала гостей. На День перемоги до будинку Шульженко з’їжджалися ветерани з усього Союзу. Вони сідали на лавку біля під’їзду й чекали, коли вийде Клава. Вона виходила – і просила всіх до столу. Шура, помічниця Шульженко в справах творчих та побутових, подавала улюблені страви Клавдюші: парові котлетки, пиріжки, відбивні. Стіл прикрашали величезні й дуже дорогі в той час яскраво-червоні полуниці. ...У День перемоги Клавдія Іванівна завжди була надзвичайно красивою. А втім, вона й у будні тримала марку.

"Клікніть" на фото для збільшення

     ...Жорж Єпіфанов з’явився в житті Шульженко після її розриву з Кораллі. Заради Клавдії Жорж покинув сім’ю, проте офіційно вони свій шлюб так і не зареєстрували. Старшу на дванадцять років Клавдію не любила мати Єпіфанова. Вона дорікала синові тим, що зв’язався він хоч із відомою, та все ж пристаркуватою естрадною примою... Шульженко постійно ревнувала Єпіфанова, вони часто сварилися і після восьми років сімейного життя – розійшлися.
     Про Шульженко часто говорили: жінка з великої літери. Її емоційність, вразливість, здатність легко закохуватись, віддано любити – та водночас незалежність, рішучість вилилися в монвиставі-пісні „Три вальси”. „Три вальси” були в її репертуарі до десятого квітня сімдесят шостого року. Тоді, на ювілейному концерті в Колонному залі серед публіки вона побачила свого Жоржа, і від хвилювання забула слова... Ніколи більше вона не співала цієї пісні.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Вісімдесят другого року Шульженко разом із групою московських акторів концертувала в Одесі. Місто зустріло її квітами й нескінченними оплесками. Клавдія Іванівна багато співала, розповідала цікаві історії, усміхалася й жартувала. ...Так пройшли останні в її житті гастролі. З того часу єдиною сценою Шульженко став так званий „артистичний” будинок на вулиці Усієвича.
     В оточенні людей, що любили її, піклувалися про неї – Шульженко почувалася самотньою. Такою самотньою може почуватися велика актриса, час якої вже минув. В її житті не було головного – творчості. Щодня вона слухала платівки із записами своїх пісень, потім сідала за рояль і задумливо говорила сама собі: „Тепер цю пісню я заспівала б інакше...”

"Клікніть" на фото для збільшення

     Багато співАчок просили Клавдію Іванівну про приватні уроки. Але вона не брала учениць і бачила своє продовження лише в Аллі Пугачовій. Та часто відвідувала Шульженко разом із чоловіком і донькою Крістіною. Вони подовгу розмовляли, сидячи на дивані з червоного дерева – улюбленому дивані артистки, що колись належав Лідії Руслановій... І коли Клавдія Іванівна просила Пугачову заспівати, Алла відказувала: „Я сьогодні не в голосі, але заспіваю. Тільки для вас”.
     Клавдія Іванівна не полишила близьких та друзів і після смерті. Переможниця конкурсу імені Шульженко співачка Інеш прикрашає концертну сукню штучним букетиком, що належав колись її кумиру. Ці квіти Інеш знайшла в квартирі сина Шульженко, а перед тим вона бачила їх у Клавдії Іванівни – уві сні.

"Клікніть" на фото для збільшення

     „Для кожного віку – своЇ пісні”, - часто повторювала Клавдія Іванівна. Проте її репертуар, голос, манера виконання – хвилювали людей різних поколінь. Понад два десятиліття немає з нами Клавдії Шульженко. Але люди, які хоч раз побували на її концерті, досі згадують: після її пісень хотілося жити.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003