ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

18.06.05 Телеканал „Інтер” 13:35

24.06.05 Телеканал „Інтер” 11:00

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     Вона лежала на сліпучо-білих подушках – виснажена й бліда. У багато обставленій кімнаті було незвично холодно. Петербург грівся в революційній ейфорії, і нікому не було діла до того, що десь, у неопалюваній квартирі від туберкульозу помирала дівчинка. Ніби крізь сон вона чула, як відчиняються двері, тихо шелестить мамине плаття й ніжна рука легко торкається її чола. Потім заходив тато, і мамин голос вкотре благав його: „Ти мусиш попросити Леніна, аби він прислав свого лікаря...”
     Особистий лікар Леніна порадив вивезти дівчинку з вологого петербурзького клімату за кордон. Відкриття візи зайняло довгі шість місяців. Але все ж вісімнадцятого року Марину Шаляпіну в супроводі гувернантки послали на лікування до Фінляндії. Отак вона – першою з численної родини Шаляпіних – виїхала з Росії, в яку повернеться аж через сімдесят літ.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Марина Федорівна Шаляпіна живе сьогодні в передмісті Рима. Вона продала розкішну квартиру в італійській столиці й перебралася подалі від суєти великого міста до такого собі райського куточка, де легко дихається й думається. Саме тут вона хоче написати книжку спогадів про батька, і вважає це своїм найголовнішим обов’язком...
     Марина – восьма з дев‘яти дітей Федора Шаляпіна. Вона народилася, коли її батько переживав розквіт своєї слави, а його діти могли дозволити собі будь-яку забаганку. Тільки іноді Шаляпін розповідав їм, яке важке було його власне дитинство. Найбільше в цих розповідях Марину вразила нужда: сім’я її дідуся була настільки бідною, що коли народився Федір – ніхто з сусідів не хотів його хрестити...
     Тато розповідав їй, що, влягаючись спати на клавесин, він не раз хотів підняти кришку невідомого йому інструмента й пройтися пальцями по клавішах. Проте батьки категорично забороняли чіпати інструмент, бо шукали на нього вигідного покупця. Врешті, клавесин таки продали.

"Клікніть" на фото для збільшення


     У дім свого дитинства на Суконній Слобідці в Казані, уже знаменитим, Шаляпін любив повертатися. Його батько був із селян, та завдяки старанню вибився в писарі. Втім, сім’я бідувала, бо всю свою платню він залишав у кабаку. Федора віддали в науку до чоботаря, але хлопець так і не освоїв цього ремесла. Підлітком він пішов з дому й пустився в невідомі мандри по Росії. Вантажив мішки на пристанях, часто голодував і не раз спав просто неба. Дороги привели його до Уфи, де юнак влаштувався статистом до місцевого театру, а заодно – співаком у хор. Його сольний дебют був несподіваним: якось захворів один з акторів і невелику роль у виставі дали зіграти хористу Шаляпіну. Минуло десяток літ роботи в приватних театрах – і не десь, а на сцені імператорської опери Федір Шаляпін співає Івана Грозного.
     Справжній цар сидів у ложі й на знак захоплення велів передати співакові свій годинник. Шаляпін узяв подарунок, трохи зморщив носа й сказав: „Ну, годинник... Це більше підходить чиновнику...”
     На той час Шаляпін уже мав те, про що голодним підлітком не міг і мріяти: славу, обожнювання публіки, великі гонорари та дім, повний багатства й любові.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Першою дружиною Шаляпіна була італійська балерина, внучка Джузеппе Гарібальді – Іола Торнагі. Вони познайомилися на гастролях у Нижньому Новгороді, і „руда бестія” підкорила серце Шаляпіна. Молоді вінчались у Підмосков‘ї, а вже за кілька років у них підростало п’ятеро дітей. Заради сім‘ї Іолі довелося відмовитись від сцени та власної кар’єри. І ця жертва не давала їй спокою. Поступово в стосунках з’явилася тріщина, яка з року в рік ставала помітнішою.
     ...Якось на іподромі Шаляпін побачив молоду вдову Марію Петцольд: їхні місця виявилися поряд. Вона була веселою, вродливою і, до того ж, – любила оперу...
     Шаляпін не помітив, як став жити на дві сім’ї. Іола з дітьми – в Москві, Марія – у Петербурзі. Законна дружина провела символічний кордон, поставивши умову: щоб її суперниця трималася тільки своєї території.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Про розлучення не йшлося. Але ситуація ускладнилася, коли Марія народила Шаляпіну одну за одною трьох доньок. Щоб дати їм своє прізвище, співак звернувся до з проханням до самого імператора.
     Марина Федорівна пригадує, що мама з трьох років водила їх до опери на всі татові вистави. Щоправда, не дозволяла їм аплодувати: вважала, що члени сім‘ї не повинні цього робити. Тоді Марина брала з собою в оперу іграшкову мавпочку Кіну і аплодувала татові її лапками. Шаляпіну це страшенно подобалось. Він не раз казав друзям: ”Це для Вас я – Шаляпін, а вдома я татусь…”

"Клікніть" на фото для збільшення


     Тим часом, Росію охопила революційна смута. Шаляпін, виходець із простого народу, доволі прихильно сприйняв пролетарські ідеї. Його близьким другом і навіть кумом був Максим Горький, який, до того ж, постійно просив у Шаляпіна гроші: то на підтримку партійних видавництв, то для навчання пропагандистів, а то й на власні потреби. Саме Горький познайомив Шаляпіна з Леніним.
     Улюблений соліст його імператорської величності став першим народним артистом більшовицької Росії і художнім керівником Маріїнського театру. Шаляпін активно взявся до роботи. Першим його розчаруванням було розпорядження Наркомату культури роздати костюми імператорської опери... сільським клубам. Костюми Шаляпін врятував, але сумніви в доцільності того, що відбувалося в країні, було посіяно.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Шаляпін підписав контракт із західними театрами на п’ять років. За умовами договору, значна частина гонорарів мала перераховуватися до Росії. ”Шаляпін співає, а Росія багатіє”, – жартував із цього приводу знаменитий бас. Утім, співака позбавили не тільки заробітків. Під час виїзду з країни солдати на кордоні відібрали в родини майже всі цінні речі. Провезти вдалося лише кілька старовинних килимів, задекларованих як театральні декорації. І Шаляпін, статки якого до революції оцінювали в мільйон фунтів стерлінгів, за кордоном змушений був позичати гроші на концертний костюм. А проте, становище співака швидко змінилося: Європа любила й чекала його. Почалися безкінечні гастролі. А в цей час вісті з Росії надходять невтішні: там починаються репресії. Термін першого зарубіжного контракту Шаляпіна давно закінчився, і йому нагадують: чи не пора вертати додому? Та співак у роздумах: йому хочеться в Росію, але не до більшовиків.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Несподівано у Франції Шаляпіна запрошують знятися в кіно. Спеціально для співака пишуть сценарій фільму „Дон Кіхот” та музику до нього. Зйомки цілком поглинають Шаляпіна. Картина мала успіх. І невдовзі Чарлі Чаплін пропонує оперному прем‘єру нову роль у кіно – зіграти самого себе. Та Шаляпін відмовився. Можливо тому, що не знав, як складатимуться далі його стосунки з радянською владою.
     На Шаляпіна накинулися навіть колишні друзі. Найтяжчим ударом став лист від Горького, який називав співака жадібним, малограмотним і глибоким соціальним невігласом. Але й попри таку гірку образу Шаляпін до кінця днів вважав себе громадянином Росії і категорично відмовлявся приймати будь-яке інше громадянство.
     У ті дні російські «Ізвестія» писали: „…Він проміняв Батьківщину на гроші. Відірвавшись від рідного ґрунту, він не створив жодної нової ролі. Великий талант Шаляпіна давно вичерпався…”
     А весь світ у цей час оплакував непоправну втрату. Попрощатися з великим артистом хотіло так багато людей, що похорон вирішили на день перенести.
     Марина не застала батька живим. Стоячи біля труни, вона згадувала його слова під час їхньої останньої зустрічі.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Марина з дитинства вважала себе схожою на батька. Вона пробувала співати, вчилася танцювати в Ксешинської і мріяла жити неодмінно в Італії. Сестри жартували, що для неї два плюс два дорівнює Італія. А мама боялася, що вона закохається в першого-ліпшого італійця. І помилилася лише наполовину. Марина таки закохалася в італійця, але далеко не в першого-ліпшого. Луїджі Фредді. Людина, близька до Муссоліні. Засновник найбільшої в Європі кіностудії «Чинечита». Саме він привів у кіно Фелліні та Анну Маньяні. Марину ж він запам‘ятав із першого знайомства – коли в запалі суперечки вона жбурнула йому в обличчя мокрі квіти з вази. Пізніше вони випадково зустрілись в Парижі...
     Після цієї розмови Марина зібрала свої речі і вночі втекла з дому – до Луїджі. Вони поїхали у Венецію, потім – до Рима. Чекати розлучення довелося сімнадцять років, але офіційний шлюб був для неї простою умовністю. Марина завжди була поруч із Луїджі. І навіть знялась у кількох фільмах на створеній ним кіностудії.

"Клікніть" на фото для збільшення


     У сорок третьому, коли німці окупували Італію, найкращу апаратуру кіностудії почали вивозити з Риму. Після довгих переговорів Луїджі машини з обладнанням мали повернути назад, але виконувати обіцянки ніхто не поспішав. І тоді Марина зателефонувала Геббельсу. Через три дні обладнання було повернено. Для родини проблеми почалися по закінченні війни, після перемоги італійського руху опору. За зв‘язок із Муссоліні Луїджі возили по вулицях у кайданах, і люди плювали йому в обличчя. З їхнього дому солдати забрали всі коштовності, навіть витрусили з гаманця останні копійки. Історія частково повторювалась. Та Марина мала шаляпінську вдачу й не збиралася відступати. Вона поїхала до Ватикану і через святий престол добилася звільнення свого Луїджі. А заодно – нарешті анулювала його перший шлюб.
     Якось, уже на початку вісімдесятих, Марині несподівано зателефонували з Франції. Їй повідомили, що через кладовище, де покояться останки її батька, будують дорогу. Треба було щось вирішувати з перепохованням. І діти Шаляпіна постановили відвезти його прах до Росії.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Марина Федорівна приїхала на Батьківщину через кілька років. Заповнюючи еміграційну картку, вона спитала прикордонника, як правильно написати в графі в‘їзд: до Росії чи до Радянського Союзу? І він відповів: «Напишіть – додому…»
     У своїх мемуарах Шаляпін зізнався: “Я не боюся смерті, я боюся забуття”. Але його мистецтво було таким могутнім, що переживе століття, а голос ще не одне покоління захоплюватиме чимось неповторно шаляпінським. Цей голос, збережений платівками, часто звучить у маленькому будиночку під Римом, де разом із найдорожчими спогадами доньки й досі живе маленька мавпочка Кіна. Саме та, що колись так завзято аплодувала на концертах Шаляпіна.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003