ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

28.02.04 УТ-1 21:45 29.02.04 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     У середині сімдесятих років у головній газеті ЦК КПУ „Правда України” з’явився ряд гнівних статей про одного американського професора. Мовляв, за океаном він розгорнув справжню антирадянську пропаганду на телебаченні та радіо. І ніби той професор розповідає образливі нісенітниці про життя в радянській Україні та ще - повідомляє про діяльність підпільної української греко-католицької церкви.      Тим „невгамовним американцем” був професор університету Ла-Саль у Філадельфії - Леонід Рудницький.      Громадянином США Леонід Рудницький став у двадцять один рік. Він дав присягу на вірність інтересам Америки, але ніколи не міг викреслити з пам’яті далеку рідну країну. Львів, де він народився. І бабусю, яка вечорами читала йому Шевченка.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Рудницькі - давній галицький рід. Їхнім фамільним знаком є герб „Яструбець”. Батько Леоніда - Іван Рудницький - доктор юриспруденції. Служив в австрійському війську. У листопаді тисяча дев’ятсот вісімнадцятого, коли розпалася імперія Габсбурґів, він став сотником Української галицької армії і був одним із тих, хто підняв жовто-блакитний прапор на львівській ратуші. У часи німецької окупації Іван Рудницький - вже відомий на все місто адвокат - разом із митрополитом Андрієм Шептицьким врятував від неминучої смерті сотні євреїв.      У сорок четвертому році до Львова увійшли радянські війська. В одного з НКВСівців, що загинув під час бомбардування, знайомі Рудницьких знайшли списки людей, які підлягали ліквідації. Іван Рудницький значився у тих списках одним із перших.      Сім’я Рудницьких взяла з собою тільки найнеобхідніше, і назавжди покинула обжиту домівку на одній з центральних вулиць Львова. Вони їхали в Австрію, а звідти - у Німеччину. Після війни Рудницькі довгі шість років поневірялися по таборах для біженців у Західній Німеччині. Леонід майже не ходив до школи, зате добре вивчив німецьку.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Тисяча дев’ятсот п’ятдесят першого року родину спіткало велике горе: у таборі один за одним померли батько і дід Леоніда. У пошуках миру та спокою Леонід із матір’ю вирушили за океан - до Сполучених Штатів Америки. Там, за тисячі кілометрів від України, їм судилося почати нове життя. У Філадельфії, де вони оселилися, юнак вчився у школі, а щоб заробити на життя, працював садівником у старого німця.      Іще в юності Леонід захопився поезією Гете. Зрештою німецька література стала його професією. Юнак став вивчати германістику в університеті „Пенсільванія”, який разом із Гарвардом та Прінстоном входить до вищої ліги університетів США. Там Рудницький здобув блискучу освіту і зустрів своє велике кохання.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Родина цілковито підтримувала Рудницького, і він активно працював. Його запросили викладати курс німецької літератури в університеті Ла-Саль у Філадельфії. Згодом Леонід Рудницький став професором цього університету.      У шістдесят третьому році зусиллями Папи Римського і американського президента Джона Кеннеді з радянського табору звільнили патріарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого. Леонід Рудницький познайомився з Блаженнійшим під час його візиту до Філадельфії, і разом вони почали активно працювати для об’єднання української греко-католицької церкви.

"Клікніть" на фото для збільшення

     В ті роки у світовій науці не існувало поняття „українська література”. Її майже не згадували в літературних антологіях. Рудницький поставив собі за мету відкрити українські імена західному світу. Він умів красномовно довести американським видавцям, що Франко і Шевченко - митці світового рівня. Поява в авторитетному „Довіднику із сучасної слов’янської літератури” тридцяти двох статей про українських письменників у перекладі Рудницького - стала справжньою науковою сенсацією. І згодом найпрестижніші енциклопедії світової літератури почали замовляти Рудницькому статті про українських літераторів.      У далекій Америці Леонід Рудницький працював для своєї батьківщини. З тавром запеклого ворога Радянського Союзу він не міг побувати на рідній землі. Українці приїздили до нього самі: професор Рудницький запрошував до університету „Ла-Саль” діячів культури з Радянської України.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Тисяча дев’ятсот сімдесят третього року в складі делегації від ООН до Філадельфії приїхав Олесь Гончар. Лауреат Ленінської премії, живий класик української літератури, Гончар тяжко переживав тоді нищівну критику і заборону свого роману „Собор”. Англійський переклад „Собору” мав великий резонанс в Америці. І з ініціативи професора Рудницького кілька американських університетів висунули Олеся Гончара на здобуття Нобелівської премії.      ... Щоразу, проводжаючи гостей з України, Рудницькому хотілося полетіти разом з ними. Майже п’ять десятиліть він бачив рідну землю лише в снах. Подорож додому стала можливою тільки в дев’яностому. Навесні Леонід Рудницький з трепетом у серці вирушив у путь: літаком до Мюнхена, а далі потягом - через Будапешт і Чоп - до Львова...

"Клікніть" на фото для збільшення

     П’ять років Леонід Рудницький був ректором Українського вільного університету в Мюнхені. „Університет у вигнанні” - так охрестили його самі засновники. Українські науковці за кордоном створили його на противагу радянським вузам, де наука служила ідеології. З-поміж інших діаспор світу тільки українська змогла створити свій університет, хоч місце його розташування довелося змінювати тричі: спочатку - Відень, потім - Прага і нарешті - столиця вільної землі Баварія - Мюнхен. Український вільний університет - найстаріший приватний університет Європи; його дипломи визнають у всьому світі.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Дві тисячі третього року в Мюнхені Леонід Рудницький і німецький професор Шваєр започаткували серію „Українська література”. Першою книжкою став німецький переклад „Енеїди” Котляревського. До цього „Енеїда” була перекладена тільки румунською мовою.      Громадянин США, професор німецької літератури, викладач найпрестижніших університетів Америки і Європи, Леонід Рудницький міг би повністю належати американській культурі. І вона пишалася б цим іменем. Вчений присвятив себе іншому. Він прагнув, щоб світ збагатився українською культурою, визнав і оцінив її. Тому що Леонід Рудницький завжди і скрізь, в думках і у вчинках залишався українцем.

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003