ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

04.10.03 УТ-1 21:45 05.10.03 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     1983 року у Відні проходив тринадцятий всесвітній конгрес хіміотерапевтів. У найпрестижнішому віденському залі – Гофбурзі, зібралося п'ятнадцять тисяч науковців. Виступ одного з учасників конгресу став сенсацією. Вчений-хімік, який тоді говорив німецькою мовою ще з помітним акцентом, заявив, що винайшов нові ліки проти раку - унікальні, в триста разів менш токсичні за хіміотерапію. Австрійська преса оголосила це відкриття – революційним.
     Ім‘я ученого – Василь Новицький. А винайдений препарат він назвав україном – на честь своєї Батьківщини.

     Сьогодні вчені й лікарі ще сперечаються про значення того, що зробив Новицький. Але багато людей вже знають справжню ціну його винаходу. Одна з них - німецька дівчинка Рафаела Рабе. Нині вона щодня долає на велосипеді шестикілометрову відстань до школи. А кілька років тому Рафаела не могла навіть стати на ноги. Тільки шрам на нозі нагадує тепер, який тяжкий лікувальний марафон їй довелося подолати.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Це була не просто травма - ноги перестали слухатися Рафаелу і кілька місяців вона провела в інвалідному візку. Врешті, медики повідомили смертельний діагноз – саркома кістки. Дівчинка прийняла традиційний у таких випадках курс хіміотерапії, але її стан дедалі погіршувався. Лікарі наполягали на ампутації ноги, та батьки стали шукати альтернативних методів лікування, і ці пошуки привели їх до приватної німецької клініки "Вілла Медіка". Там Рафаелі почали робити ін‘єкції україну.
     В Українському протираковому інституті, офіс якого розміщено в самому центрі Відня, таких історій знають багато. А засновникові цього інституту – Василю Новицькому – і самому довелося відчути всю глибину трагедії, коли в пастку страшної хвороби потрапляє рідна людина. Власне з цього й почалася історія створення україну.
     Тридцять п’ять років тому на саркому захворів старший брат Новицького - Володимир. Уже були метастази, і онкологи не залишали жодних надій на життя. Випадково Василь почув, що в Івано-Франківську є лікар Анатолій Потопальський, який з чистотілу готує ліки від раку. За кілька днів Новицький розшукав Потопальського і випросив у нього препарат. Потайки від медиків він почав робити братові уколи. І коли за кілька місяців привіз його на чергове обстеження – лікар був шокований...

"Клікніть" на фото для збільшення

     Новицький і Потопальський заприятелювали. Василь, який після закінчення Львівської політехніки мешкав у Львові, почав шукати способи перевести туди й Потопальського. Адже ставало зрозуміло, що потрібні серйозні наукові дослідження: субстанцію треба очищувати та вдосконалювати. Новицький не раз звертався у клініки, але до всіх його аргументів там ставилися скептично.
     При Львівському медінституті було створено спеціальну лабораторію синтезу та апробації ліків, де працювало 36 чоловік. Згодом на основі алкалоїдів чистотілу науковці створили препарат, названий амітозином.
     Амітозином зацікавилися в Москві, і спеціальним літаком нові ліки не раз переправляли до столиці. Ними навіть пробували врятувати життя Любові Орловій. Та було вже пізно.
     Минали роки пошуків та сподівань, але клініцисти залишалися незадоволені препаратом. У науковців ставало менше ентузіазму, а в керівництва – коштів на продовження досліджень. Врешті, їх було припинено зовсім. Потопальський поїхав до Києва, а Новицький лишився у Львові - безробітний, під пильним наглядом КДБ.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Ярлик націоналіста на Новицького повісили ще коли він працював викладачем у технікумі радіоелектроніки. Провина молодого викладача була в тому, що він уперто читав лекції українською мовою. Його колегам це не подобалося.
     Щоб добитися справедливості, Василь Новицький писав скарги до різних інстанцій. Здебільшого на них не відповідали, а він посилав нові, в тому числі - й американському президентові Ніксону. КДБ уже не приховувало своєї уваги до нього, і коли Ніксон приїхав до Москви, Новицького вирішили про всяк випадок ізолювати. Та Василь і не думав складати руки. А коли через його проблеми з КДБ почалися неприємності в батьків, він поїхав до Москви і пішов прямо у приймальню Андропова. Його, звісно, не пустили. Тоді він прийшов і другого дня, і третього, і четвертого - і так двадцять вісім днів підряд, поки врешті Андропов не погодився його прийняти.
     Після розмови з Андроповим Новицького поновили на роботі. Але він додав нових клопотів кадебістам, заявивши, що має намір виїхати за кордон.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Іще студентом-першокурсником Василь потрапив на Московський фестиваль молоді та студентів, де познайомився з австрійською журналісткою Анною. Тривалий час молоді люди листувалися, Анна приїздила в Союз, а згодом вони вирішили одружитися. Вимагаючи дозволу на виїзд, Новицький написав 384 скарги до різних установ. Але допомогло тільки те, що Анна звернулася до канцлера Австрії Крайскі, і він особисто попросив Косигіна випустити Новицького з Союзу.
     Незважаючи на всі розчарування, Новицькому треба було влаштовуватися в новій країні. Оскільки він приїхав на запрошення Крайскі, йому запропонували добре оплачувану роботу. Новицький відмовився: у свої сорок років він вступив на фармацевтичний, а потім – на хімічний факультет університету. Йому потрібні були глибокі знання, щоб працювати над препаратом далі.
     Його фанатизм у роботі над препаратом дивував усіх. Квартира Анни перетворилася на лабораторію. Щоб не залежати від дружини матеріально, Новицький продавав марки, листівки та книжки, які привіз з України. Навіть знімався в кіно, у масових сценах. Але сенсом його життя лишалося створення ефективного протиракового засобу.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Як і амітозин, нова сполука не розчинялась у воді. Про те, щоб пропонувати такий препарат клінікам, не могло бути й мови. Новицький довго сушив голову, шукаючи розчинник, доки не стався майже курйозний випадок. Проводячи чергові лабораторні досліди, Новицький переплутав хімічні препарати і випадково розчинив україн у воді.
     Та святкувати перемогу було ще рано. Інтерес до препарату, уже названого україном, змінився цілковитою байдужістю. Про клінічні випробування в Австрії годі було й думати. Новицького охопив розпач. Щоб трохи розвіятися, він поїхав на Великдень до Парижа. Гуляючи вулицями міста, Василь зайшов до невеликої української церкви. На ньому був гуцульський каптан, привезений зі Львова. Можливо, саме через цю деталь кілька парафіян забажали познайомитись із ним. А дізнавшись, над чим працює Новицький, порадили йому звернутися до доктора Мусіяновича - також українця, який мав у Парижі приватну практику. До речі, це був той самий Мусіянович, що колись працював міністром охорони здоров'я в уряді Грушевського.
     Однією з пацієнток, яку Мусіянович вилікував україном, була донька польського посла у Франції. Це зблизило Новицького з польською інтелігенцією, і вона стала йому активно допомагати. Успіхи визначалися не лише окремими випадками одужання. Вчений отримав позитивний відгук про україн з Національного інституту раку в США, фармацевтичний інститут Віденського університету підтвердив його нетоксичність. Окрилений цим, Новицький розсилав матеріали про препарат по усіх австрійських клініках, але у відповідь отримував або ігнорування, або - погрози депортувати його з Австрії.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Проблем і справді більшало. Новицького кілька разів безпідставно виганяли з роботи, з домашньої лабораторії викрали колекцію алкалоїдів, а відправлені ним посилки з ліками приходили до адресата розпечатаними. Усі ці начебто випадковості складалися в ланцюг безперервного переслідування. А одного дня, серед зими вченого разом з вагітною дружиною та півторарічним сином просто викинули з квартири.
     Історією боротьби доктора Новицького зацікавилася відома німецька журналістка графиня Елеоноре Тун-Гогенштайн. Спершу вона дала кілька публікацій у пресі, які привернули увагу читачів, але не Міністерства охорони здоров'я. Поважна журналістка не полишала теми і протягом кількох років збирала інформацію про Новицького. Часом ці матеріали нагадували кримінальну історію. "Хто боїться україну?"- так назвала вона свою книжку.
     Інтерес до нових ліків у світі зростав: Новицький виступав на медичних форумах, про україн писали найпрестижніші наукові часописи, про нього робили фільми журналісти різних країн. Проте в Австрії з реєстрацією препарату зволікали. І тоді Новицький почав судитися з державою. Та клінічних випробувань не припиняв. На початку дев‘яностих він надіслав партії препарату трьом лікарням в Україні, сподіваючись на співпрацю... Лише одна клініка, якою в той час керував професор Земсков, зацікавилася україном.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Майже 30 років невідступної боротьби за визнання свого препарату прославили Новицького у світі. Він – доктор наук багатьох європейських університетів, почесний мешканець кількох американських штатів, лицар Мальтійського ордену… Список його міжнародних нагород займає не одну сторінку, та найбільше доктор Новицький пишається медаллю „За заслуги перед людством”, якою нагородив його Європарламент.
     Сьогодні, як і в перші роки життя в Австрії, він невтомно, фанатично працює. Тепер другою домівкою для нього став літак, але з усіх доріг йому хочеться повертатися додому. Бо сім’я – це його тиха, надійна гавань.
     Перший шлюб Новицького з Анною розпався багато років тому.
     Володимира увійшла в його життя як дар Божий. Новицький впевнений, що саме вона приснилася йому напередодні знайомства. І коли він уперше побачив її на порозі своєї квартири, то навіть злякався. Володимира не тільки народила йому трьох дітей, а й стала незамінною помічницею в усіх справах, внесла в них чіткий порядок. Проте саме з Володимирою було пов‘язане найсерйозніше випробування в його житті.

"Клікніть" на фото для збільшення

     На сьомому місяці вагітності при обстеженні у дитини у животі матері знайшли пухлину. Новицький відмовився проводити біопсію, натомість вирішив робити дружині уколи україна.
     Після уколів пухлина почала змінювати консистенцію і наче закапсулювалася. Лікарі не розуміли, що відбувається, і забили на сполох. Але Новицький стояв на своєму. Тільки на п'ятий день після народження дівчинки, він дозволив зробити їй операцію. Пухлина відділилася дуже легко...
     ... Василь Новицький належить до тих українців, які люблять Вітчизну не на словах. Він - меценат музею мистецтв імені Ханенків та львівського хору “Осанна”; перераховував кошти для реконструкції церкви на Аскольдовій могилі і для видавництва українських словників. А ще – безплатно передавав великі партії препарату хворим дітям в Україні.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Дорогу, як відомо, подолає той, хто йде по ній. Доктор Новицький долає свій шлях крок за кроком. І можна тільки подивуватися, як, приїхавши до чужої країни з голою ідеєю та порожніми кишенями, він зміг досягти такого становища. Але ті, хто знає Василя Новицького, розуміють, що в усіх перипетіях, за найскладніших життєвих обставин йому завжди допомагали дві якості – одержимість своєю справою та велике почуття власної гідності. Яке не залишало його за будь-яких обставин.

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003