ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

27.12.03 УТ-1 21:45 28.12.03 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     ...15 грудня 1699 року бій барабанів закликав московський люд на Красну площу. Царський дяк голосно зачитав наказ, в якому говорилося, що „досить вже дурити людям голови і лічити новий рік по-різному. Віднині літа рахуватимуться з 1 січня від Різдва Христового”. Також цар повелівав: «По великих проїзних вулицях, і знатним людям, і біля будинків мостивих духовного та мирського чину перед воротами вчинити прикрашання із древ і віт соснових, ялинових та ялівцевих, а людям убогим хоч би по древу або гілці над воротами і храминами поставити…» І вже першого січня тисяча семисотого року Петро Перший сам запустив у вечірнє небо ракету, яка ознаменувала народження веселого зимового свята - Нового року.

"Клікніть" на фото для збільшення

     І ось уже понад триста років яскраві новорічні святкування скрашують холодну зимову пору. Але, як не дивно, казкове свято має присмак бюрократизму. Адже саме напередодні Нового року прийнято робити підрахунки і звітувати: що, як, скільки... Колись такі дані надходили тільки з Міністерства статистики, а тепер їх можна знайти і в Інтернет-павутинні. Наприклад, за даними соціологічного дослідження, для тридцяти семи відсотків українців Новий рік - найулюбленіше свято, і шістдесят сім з половиною процентів наших співгромадян бажають зустріти його вдома. А якщо вдома - то як же обійтися без милих серцю новорічних фільмів, телевізійних вогників, концертів? Без зустрічі з тими, хто впродовж року щотижня навідувався в дім і став добрим знайомим...

"Клікніть" на фото для збільшення

     До середини тридцятих Новий рік в СРСР не святкувався, бо і ялинка, і свічки, які були ще й атрибутами Свят-вечора та Різдва, - вважалися буржуазним пережитком. 30 грудня відзначали День утворення СРСР - і на цьому все. Проте у грудні тридцять п‘ятого року в газеті „Правда” несподівано з‘явилася стаття старого більшовика Павла Постишева - „Дамо дітям ялинку”. Після неї Новий рік у радянській країні було реабілітовано. Тридцять сьомого року вийшло спеціальне розпорядження партії та уряду „Про святкування Нового року в СРСР”. І тільки з того часу в радянській промисловості з‘явилися підприємства, відповідальні за виготовлення ялинкових прикрас.
     Вихідний день - перше січня - став у СРСР єдиним святом, вільним від офіціозу. Усі знали, що його не обов’язково зустрічати перед мавзолеєм Леніна, краще - коло теплої груби, в оточенні рідних і близьких людей.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Новий рік святкували і під час Великої Вітчизняної війни, а паперові трикутнички, що летіли з фронтів, несли близьким побажання витримки і надію на швидку перемогу.
     Перші ж новорічні листівки вийшли друком лише у переддень нового, 1954-го, року. На них не було ідеологічних символів - просто щасливі діти й дорослі, ялинка, санчата, зайчики й білочки, Дід Мороз та Снігуронька. Це вже згодом Дід Мороз осідлає перший космічний супутник та ракету. Втім, і тоді більшість радянських людей житимуть у скруті, і для їхніх дітей - ялинка, новорічні прикраси, листівки - лишатимуться справжньою розкішшю...

"Клікніть" на фото для збільшення

     Майже половина українців вірить: як зустрінеш Новий рік - так його і проведеш. Тому зустрічають весело. Варіантів святкування безліч - від ритуального походу в лазню до традиційних гулянь під ялинкою після багатої трапези. Ми не цураємось ні новорічних ворожінь, ні давніх українських зимових забав, ні карнавалів, подібних на європейські. І все ж доволі велика частина наших співгромадян, охоче зустрічає Новий рік, як і раніше, - біля тихого родинного вогнища.
     У святкових дійствах Новий рік найчастіше уособлюється в образі маленького хлопчика. Але в різних країнах із ним приходять різні, самобутні персонажі: ті, що народилися в уяві предків, прийшли з казок та легенд, а іноді - і з реального життя. Приміром, у Росії напередодні Різдва від хати до хати мандрує вершниця Коляда - дівчина-чарівниця в білих шатах. А в Італії в цей же час з’являється бабця Бефана. Вона літає на мітлі і приносить слухняним дітям подарунки, а неслухняним - вугіллячко. Прообразом діда Мороза, або Санта-Клауса, вважається Святий Миколай - архієпископ Мирликійський, який народився у третьому столітті в Малій Азії.

"Клікніть" на фото для збільшення

     За легендою, Святий Миколай робив добрі справи таємно і якось кинув три монетки у димохід будинку, де жили в злиднях три сестри. Монети потрапили до їхніх панчіх, що сушилися біля каміна... Нині Святого Миколая шанують у всьому світі, і подарунки від його імені кладуть дітям до червоних панчішок.
     А от американці переконані, що їхнього Санта-Клауса вигадали... в рекламній службі компанії „Кока-Кола”, - тому вони не хочуть віддавати пальми першості ні французькому Перу Ноелю, ні російському Дідові Морозу. Хай там як, а зустріти хоча б одного з цих новорічних персонажів - в усі часи і в усіх країнах вважалося доброю прикметою.

"Клікніть" на фото для збільшення

     “Хто вірить у дива!? Але ж усі на них чекають”, - зауважив Станіслав Єжі Лец, мабуть, спостерігаючи в цей час за приготуваннями до Нового року. І справді: рік у рік відбувається одне і те ж: ми готуємо сюрпризи, уважно слухаємо новорічні прогнози, тлумачимо гороскопи, накриваємо стіл і святково вбираємося... І кожного разу саме від новорічної ночі сподіваємося дива. Запалюємо свічки, загадуємо бажання і віримо, що вони неодмінно здійсняться.
     Сатирик Еміль Кроткий помітив: “Кілька десятків Нових років роблять людину старою”. За один рік, проведений з героями програми “Імена”, - ми не постаріли, але точно - стали мудрішими. Ми просто прожили цей рік разом - з Вами, наші герої, і з Вами, наші глядачі. І, певно, всі ми у чомусь змінилися. Але, гадаю, змінилися на краще.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У дореволюційний час текст вітальної листівки був таким: „Поздоровляємо з урочистим святом Різдва і з майбутнім Новим роком”. Люди зичили одне одному „всього найкращого”, „здіснення мрій”, „гарного настрою”, „сміху”, „радощів”, „щастя”. За радянських часів побажання дещо змінилися. Зокрема, в епоху „холодної війни” п‘ять із шести адресантів бажали ближньому - миру. Сьогодні нам потрібне і те і інше. Мир - щоб у людства було майбутнє. І щастя - бо щасливі люди живуть довше. Тож нехай у Вашому житті буде багато мирних і щасливих Нових років. Які ми зустрічатимемо разом.

     До зустрічі в новому, 2004-ому, році! Веселих свят! Ваші Оксана Марченко і творча група програми „Імена”.

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003