ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

17.01.04 УТ-1 21:45 18.01.04 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     Тисяча дев‘ятсот вісімдесят шостого року популярний радянський вокально-інструментальний ансамбль “Цветы” вирушив на гастролі до Сполучених Штатів Америки. Публіка, що прийшла подивитися на “комуністичну рок-групу”, була вражена англомовним репертуаром та якістю виконання: хлопці з СРСР виявилися на висоті.
     Музиканти ВІА „Цветы” теж були приголомшені. Розкривши роти, гастролери роздивлялися хмарочоси Нью-Йорка, шикарні пляжі Лос-Анджелеса та дорогі крамниці Сан-Франциско. “Ворожа” країна виявилися привітною, а її люди – доброзичливими. Сашкові Малініну, молодому вокалісту з Уралу, що працював у московському колективі неповні два роки, - американська дійсність здалася справжнім дивом.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Працювати в групі “Цветы” під керівництвом Стаса Наміна, навіть не виїжджаючи за кордон, - для будь-якого музиканта було престижно. Амбітна молодь роками чекала, доки в групі звільниться місце. Малініну, який вже трохи попрацював в ансамблях “Фантазія” та “Поющие гитары”, – дістався щасливий білет: його взяли в “Цветы”. Колектив мав шалену популярність іще з середини сімдесятих, коли записав пісню, що стала хітом тодішніх танцмайданчиків, - “Звёздочка моя ясная”. А втім, хоч на рахунку “Цвєтов” було вже 60 мільйонів проданих платівок, - грати музикантам все ще доводилося за правилами тих, хто в Радянському Союзі замовляв не лише музику...
     Радянський Союз ставав на шлях перебудови: намітився пошук компромісу в зовнішній політиці, більш толерантною ставала ідеологія. Але механізми, які нищили навіть натяки на вільне мислення, були ще міцними.
     Справжня ж творчість існує разом зі свободою. І в цьому сенсі американські музиканти були яскравим взірцем для перших радянських рок-виконавців.
     З Америки Сашко повернувся сповнений позитивних вражень та з мільйоном планів на майбутнє. Від заокеанської свободи паморочилося в голові, а контакти з американськими колегами відкривали нові обрії, про які раніше молодий артист не міг навіть мріяти... Надію на ідилічне майбутнє зруйнувала доля. Першого ж дня у Москві Малінін розбився на автомобілі.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Час лікував тіло, а долати депресію допомагали друзі. Одного разу хтось приніс Сашкові касету із записами Володимира Висоцького. Тоді Малініну здалося, що хрипкий голос метра співає саме про його біди. Співає щиро, від душі, від серця. Із піснями Висоцького до Малініна повернулося бажання жити. Він уже знав, що робитиме далі: піде до церкви, охреститься, чимскоріше оновиться духовно й фізично, і – діятиме.
     Малініну несподівано зателефонував Девід Померанц із Лос-Анджелеса. “Я пам’ятаю, як ми разом співали рок-н-рол, – нагадав Померанц. – Чому б нам не повторити це, але вже на офіційному рівні?”
     Виступити з новоствореною піснею «Faraway Lands» дует мав на зустрічі Горбачова і Рейгана в Білому домі, у грудні вісімдесят сьомого. Втім, здійснити задумане не вдалося: рок-виконавця Малініна не випустили з Союзу.

"Клікніть" на фото для збільшення

     За рік президент Рейган, остаточно піднімаючи залізну завісу, сам вирушив до Москви на запрошення генсека. Та за іронією долі, тільки в цей час Малінін зміг нарешті вирватися в Штати. Померанц запропонував йому створити спільну концертну програму і виступати з нею в Америці. Малініну здавалося, що це – той самий, єдиний, шанс, який випадає тільки раз у житті...
     Перед довгожданою поїздкою Олександр пройшов регіональні відбірні тури фестивалю “Юрмала – 88”, але поставився до цього конкурсу вкрай несерйозно. Йому нічого було хвилюватися, адже в Америці на нього чекала гарантована робота... Але конкурс в Юрмалі змінив усе його життя.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Задушевне виконання романсу “Напрасные слова” додало Малініну шанувальників, але стало тільки початком його сходження. Попереду був Київ, Центральний стадіон і сольний виступ із новими піснями перед кількасоттисячною аудиторією. Глядачі сподівалися побачити рок-виконавця, переможця музичних фестивалів, із великою командою звуковиків, освітлювачів, піротехніків... Та Олександр вийшов один, навіть без підтанцьовки. В руках – гітара. “Которые сутки пылают станицы…”, - заспівав він стиха, але його почув увесь стадіон. Що буде після виступу – він навіть не уявляв.

     Творчість заповнювала порожнечу в серці співака. Два шлюби з жінками свого ж, музичного, середовища не принесли щастя. Зі старшим сином, Нікітою, Олександр підтримував стосунки, а от доньку Кіру її мама, співачка Ольга Зарубіна, вивезла до Америки. Малінін був вільним і чекав нового, глибокого і справді великого почуття. Проте не шукав його серед модельок чи співачок. Він наче передчував, що королева його мрій буде зовсім далекою від метушливого світу естради.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Якось одна із Сашкових знайомих прийшла на „Різдвяні зустрічі”, де він мав виступати, – і привела з собою подругу – лікарку-гінеколога Емму.
     Нова знайома співака мала вишуканий смак і гарні манери. Годі було й сподіватися, що тодішній Малінін сподобається батькові Емми – номенклатурному працівникові, який усіх новоспечених естрадних зірок називав блазнями та балалаєчниками. Тим більше, що епатажний вигляд рок-поп-зірки Олександра Малініна зразка кінця вісімдесятих – міг шокувати навіть дуже толерантних людей.
     Якось Олександр вирішив зустріти Емму після роботи. Поява орендованої “Чайки” біля під‘їзду відомчої клініки мала справити враження. До того ж причепуреного співака супроводжував численний почет, який складався... з його ж власних друзяк. Порушуючи тишу медичного закладу, компанія дефілювала повз білі кабінети. Видовище було приголомшливим. Солідні пацієнти та бабці-прибиральниці остовпіли – на обличчях читалося запитання: “І що це таке до нас прийшло?” “Цим” був суперпопулярний співак Олександр Малінін.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Емма взялася за Малініна всерйоз. Його зухвале вбрання змінили елегантні костюми, і в гардеробі з’явився навіть справжній cмокінг від Крістіана Діора, узятий як платня за концерт. Малініну сподобалося носити капелюхи, і вони також стали частиною його нового іміджу. Проте Емма не нав’язувала Олександрові своїх смакІв. Таким він бачив себе дуже давно, ще з дитинства. І це було просто здійсненням його світлої хлопчачої мрії – мрії кінця п’ятдесятих...



     Сашкові батьки працювали на залізниці. Вони зустрілися в повоєнному Свердловську, коли їй було 15 років, а йому – 16. Обоє приїхали в місто з села. Час був тяжкий, і сільські родини змушені були відряджати підлітків заробляти власний хліб. Із двох їхніх синів Сашко був старшим, і йому набагато частіше, ніж брату, діставалося від важкого на руку батька.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Район, де мешкала родина Вигузових-Малініних, не був „фешенебельним”. Ті Сашко не пішов слизькою стежкою. Більше, ніж вулиця, його приваблювала художня самодіяльність. Гра на духовому інструменті „альтушці”, народні танці, хоровий і театральний гуртки, воєнізований загін юних космонавтів – Сашкових талантів та ентузіазму вистачало на все.
     Здобувши восьмирічну освіту, в 14 років Сашко покинув рідний дім, життя в якому ставало все нестерпнішим. Він став вихованцем військового оркестру і пішов учитися у вечірню школу. Проте життя в казармі витримав лише один рік. Потім була спроба опанувати романтичну професію машиніста поїзда, яка закінчилася зарахуванням до... Свердловської студії естрадного мистецтва. А наступним пристановищем хлопця був Уральський народний хор.
     Після Уральського хору була служба в Ансамблі пісні і танцю Уральського військового округу. Потім наполегливий Сашко потрапив на очі керівникам московського ансамблю “Поют гитары” і отримав запрошення на роботу. Із піснею Михайла Танича “Идет солдат по городу”, з дипломатом, у джинсах, в тоненькому светрику, Малінін приїхав підкоряти Москву. І весь світ. Це був 1979 рік...

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

     У великій родині Малініних немає своїх і чужих дітей: і Нікіта, і Антон, і Стюша та Фролка, народження яких стало для подружжя найщасливішою подією в житті, - всі отримують порівну батьківської любові й турботи. Нині Еммі та Олександру вже на власному досвіді відомо, що малі діти – це малі клопоти, а великі діти – великі турботи. Саме такою великою турботою стала для них участь Нікіти в телепроекті “Фабрика зірок”. Уся родина із завмиранням серця стежила за телевізійними колізіями, і знає, як важко дістається перемога в сучасних шоу-змаганнях.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Творчий шлях Олександра Малініна підтверджує думку, що в молодості більшість із нас є радикалами, а в зрілому віці – консерваторами. А втім, за зверненням Малініна до класики стоїть не консерватизм, а потреба самовдосконалення, постійного розвитку, - що і є ознакою справжнього таланту.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003