ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

03.04.04 УТ-1 21:45 04.04.04 УТ-2 10:05

 
 

     1996-го року важка недуга спіткала львів’янку Євгенію Кузнецову. Їй потрібна була негайна пересадка серця, інакше – залишалося жити не більше трьох місяців. В Україні такі операції ще не практикувалися, і рідні хворої кинулися по допомогу до лікарів сусідньої Польщі. У Силезькому центрі хвороб серця Кузнецовій – як першій українці, що повірила в можливості польських медиків, пообіцяли зробити операцію безплатно. Вертоліт доставив до лікарні серце сімнадцятирічного польського юнака, який загинув в автокатастрофі. Одне лише транспортування коштувало більше двадцяти тисяч доларів... Чудом врятоване життя під тягарем непосильних боргів було б не в радість, якби громадянці України не простягнула руку допомоги дружина Президента Польщі Іоланта Квасневська.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Людський біль увійшов у серце Іоланти задовго до того, як вона стала першою леді Польщі. Сім’я її батька – офіцера Юліана Конті – жила бідно. Головною розкішшю в родині були взаємна любов та спілкування: діти слухали розповіді батьків про трагічні воєнні часи, які довелося пережити, про долю рідних, яких знищила чи розкидала по світу війна. Ще маленькою Йола почула від тата назви: Борщівка, Волинь, Україна, – і запам’ятала, що там – її коріння, земля її предків.      Села Борщівки, в якому до війни серед інших польських родин мешкала і велика родина Конті, вже немає на карті. Відтепер про його існування нагадує лише меморіал – могильний хрест у чистому полі. Сорок третього село спалили дощенту німецькі карателі. Серед кількасот загиблих значаться сорок п’ять польських та п’ять українських родин. Попіл Борщівки поховав і старшу сестру Іолантиного батька Зосю та її дітей.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Точна кількість полеглих у тій трагедії невідома й досі. Спокутувати братовбивчий гріх довелося обом народам – незалежно від того, хто був першопричиною зла: керівна верхівка СРСР, НКВС, німецька вояччина чи українські політики націоналістичного штабу...      Часи непорозуміння давно минули, і український та польський президенти змогли знайти шляхи прощення за те лихо, якого завдали одне одному поляки й українці на Волині...      Батькові Іоланти вдалося врятуватися від карателів: у той час він у лісі випасав корову. Додому підліток не повернувся, та й самого дому вже не було... Як міг, дістався до Польщі і пішов на фронт. Із Військом польським пройшов шляхами війни аж до Ґданська – де й залишився. Там і створив свій дім, свою власну сім’ю...

     Дівчата Конті зовсім не мали вільного часу. Йола із сестрами Вандою та Алісією були скаутами, ходили на сольфеджіо і балет, співали в хорі, грали в драмгуртку. Ці заняття так захоплювали, що Йола навіть забажала стати актрисою. Мама не була проти: вона усіляко підтримувала творчі захоплення своїх дочок.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Іоланта познайомилася з Олександром – Олеком Квасневським – у Ґданську. Обидва навчалися в університеті: вона – вивчала право, він – закінчував студіювати економіку. Але їхня зустріч була випадковою: у спільних друзів народилися близнюки, а привітати щасливих батьків прийшли і Олек, і Йола...      Політикою Олек Квасневський захопився ще в студентські роки. А, закінчивши університет, пішов працювати до Союзу соціалістичної польської молоді. Кар’єра енергійного Квасневського, який відповідав за ідеологію та культуру, розвивалася стрімко: спочатку йому доручили редакційне керівництво найпопулярнішими молодіжними виданнями, а згодом – він став одним з наймолодших міністрів Польщі.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Із вісімдесят п’ятого по дев’яностий роки Олександр Квасневський обіймає міністерські та інші високі посади в урядах Збігнева Месснера, Мечислава Раковського, Тадеуша Мазовецького... Прем’єри змінювали один одного, і ставало очевидно, що стара влада не спроможна розв’язати вузол проблем, що накопичились у суспільстві.      1989-го року в Польщі – уперше в повоєнній Східній Європі – відбулися вільні парламентські вибори. До влади прийшла опозиційна “Солідарність”. А ПОРП – партія, що домінувала у політичному житті країни протягом чотирьох десятиріч – оголосила про свій розпуск.

"Клікніть" на фото для збільшення

     На її базі у січні дев’яностого року Квасневський створює нову партію – Соціал-демократичну. І одразу ж стикається з нищівним цькуванням: політичні опоненти називають Кваснєвського “червонопузим прихвоснем комуністичного режиму”, збуджений анти-червоною істерією натовп закидає його тухлими яйцями, а політичні оглядачі пророкують соціал-демократії ганебний фінал, порівнюючи її з дохлим оселедцем.      Втім, попри всі образливі прогнози, уже за чотири роки після перемоги „Солідарності”, політика якої дедалі більше розчаровувала поляків, парламент знову опинився під контролем лівих. У 1995, висунутий Союзом демократичних лівих сил, Олександр Квасневський переміг Леха Валенсу на виборах президента Республіки Польща.

"Клікніть" на фото для збільшення

     За роки подружнього життя Квасневським доводилося переживати разом не лише моральні страждання, а й періоди безгрошів’я. В середині вісімдесятих в родині державного службовця і молодого політика Квасневського рахували кожен злотий. Тож через три роки після народження доньки Іоланта пішла працювати. Вона доволі швидко піднялася службовими сходинками від секретарки до комерційного директора фірми. І тут почали ширитися чутки, що успіхи Квасневської пов’язані з посадою її чоловіка. Іоланта – залишила престижне місце... На щастя, тогочасна економічна реформа відкрила можливості для створення приватного бізнесу, і пані Квасневська наважилася започаткувати власну справу – фактично з нуля. Орендувавши для офісу жалюгідне приміщення, вона відкрила агенцію з торгівлі нерухомістю “Ройал Віллянув”.      Поступово її фірма перетворилося на солідне підприємство. Інвестиції, фінанси, податки – стали тією сферою, в якій Іоланта зробилася справжнім фахівцем.      Першою заповіддю пані Квасневської як керівника була вчасна виплата зарплати, незалежно від прибутків. І вже тоді вона глибоко замислювалася над тим, як створити матерям ліпші умови для праці, які соціальні гарантії має надавати суспільство жінкам, що працюють. Переїзд у Бельведер – президентську резиденцію – змусив Іоланту покинути власну справу, але натомість розширив її можливості у розв’язанні питань соціального захисту – вже не на приватному, а на державницькому рівні.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Заснувавши свій фонд, Іоланта Квасневська не поспішала роздавати марні обіцянки, адже спочатку їй потрібно було ознайомитися зі світовим досвідом роботи добродійних організацій та налагодити контакти з представниками соціальної сфери. Але навіть ці – перші – кроки у декого викликали тільки в’їдливі насмішки. Наприклад, коли Іоланта звернулася до воєводств по адреси комерційних фірм, до яких хотіла надсилати свої пропозиції, - „Газета виборча” злостиво зауважила, що, напевне, Іоланта Квасневська намислила собі обдарувати милістю всіх поляків... Але все-таки більшість людей повірили в добрі наміри дружини Президента. І вже невдовзі перед пані Квасневською постала проблема: як допомогти багатьом і нікого не образити?

"Клікніть" на фото для збільшення

     Пані Квасневська називає себе “найбільшим жебраком в країні”. Вона часто пише офіційні листи: до сейму, сенату і – до свого чоловіка, - з пропозиціями стосовно соціальних програм, з проханнями щодо змін у законодавстві. І нерідко – отримує відмову. Але ніколи не опускає рук і вголос говорить про те, на що в католицькій Польщі до певного часу було накладено табу: про рак простати і грудей, про наркотики, венеричні хвороби, сексуальні розлади. Говорить про те, що “захворіти – не сором, сором – не лікуватися”.      З ініціативи дружини Президента сімнадцяте жовтня в Польщі стало Днем боротьби з раком грудей. Цього дня віддаленими містечками й селами їздить автобус з мамографом – щоб усі жінки могли пройти безоплатне обстеження.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У чотирьохстах лікарнях Польщі діє так звана “метеликова програма”. Це коли молоді люди, волонтери, отримують із Фонду Квасневської гроші на яскраві фарби і перетворюють похмурі сіро-білі стіни лікарень на казковий світ. А до фарб ще й додають ароматні домішки, за якими легко відрізнити колір – і тоді малювати можуть навіть незрячі. “У кольорі менше болить”, - під таким девізом реалізується ця програма.      “Леді І”, як ще називають пані Квасневську, знаходить своїх однодумців серед популярних у Польщі та в світі людей. У телепрограмі Фонду Квасневської зірки розповідають про те, як подолали серйозні хвороби, подаючи приклад тим, хто впав у відчай. А свої гонорари за виступи в президентському палаці – передають до фонду Квасневської. Сама ж Іоланта бере за взірець милосердну матір Терезу, шляхетну леді Діану і ділову та сучасну Гілларі Клінтон. У характері „леді І” є щось від кожної з цих видатних жінок, а ще – тільки їй притаманний шарм та особисті таланти.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Саме з таких міркувань пані Квасневська прагне, щоб в Україні звучало більше творів одного з її улюблених польських композиторів – Кшиштофа Пендерецького, якого в Польщі називають генієм двадцятого століття. Ювілею християнської віри була присвячена програма “Кредо”, яку Кшиштоф Пендерецький – як автор та диригент – і пані Квасневська презентували у Національній львівській опері.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Дев’яносто дев’ятого року Іоланта Квасневська запросила до Варшави дружин президентів і чотирьох королев на “форум дружин” з нагоди десятиліття ратифікації Конвенції з прав дитини.      У Польщі з гордістю говорять про те, що саме Іоланта Квасневська заснувала своєрідний інститут – інститут першої леді. Серед її щоденних турбот – піклування про незахищені верстви населення, підтримка заходів у галузі культури та охорони здоров’я і – створення позитивного іміджу країни в цілому.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Поляки також поважають і цінують особисті смаки пані Іоланти, яка є частою гостею телепрограм та жіночих журналів. Її називають однією з найелегантніших перших леді Європи, нею милуються на показах мод і у великосвітському європейському товаристві. І при цьому вона – залишається простою, невибагливою людиною.      За даними соцопитувань, кожен третій поляк готовий голосувати на президентських виборах дві тисячі п’ятого року... за пані Квасневську. Поки що перша леді Польщі не дає однозначної відповіді щодо свого балотування. “Про це говорити ще рано, - каже вона журналістам, - але якщо я і наважуся на це, то буду одним з найпідготовленіших кандидатів... ” Поляки довіряють їй, бо впевнені: Іоланта Квасневська – це жінка, яка вірить у добро і знає, що віри немає без реальних справ.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003