ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

21.05.06 Телеканал „Інтер” 00:00

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     Щороку на кілька осінніх днів містечко Умань на Черкащині змінюється до невпізнанності. Його вулиці заповнюють бородаті люди в дивних одежах: у довгих, стародавнього покрою сюртуках і білих атласних халатах, крислатих капелюхах та важких хутряних шапках. Вони сміються і танцюють. Вони співають і моляться священною мовою Біблії – івритом. Це брацлавські хасиди – представники однієї з найчисленніших гілок ортодоксального іудаїзму. В Умані стоїть гробниця їхнього вчителя, єврейською – цадика, рабі Нахмана із Брацлава. І кожної осені – відзначати новий рік за релігійним календарем – сюди з‘їжджаються євреї з усього світу.
     Бо саме на нашій, українській, землі виник цей духовний напрямок іудаїзму – хасидизм.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Основними територіями, куди розселилися євреї зі Святої Землі, були межиріччя Тигру і Євфрату, Аравійський півострів, Північна Африка та Південна Європа. Протягом багатьох століть найбільш численними та активними в культурній і релігійній сферах були єврейські громади Вавилонії та Іберійського півострова. Але утиски з боку європейських монархів викликали нову хвилю міграції євреїв на Схід, на терени тодішнього Великого Князівства Литовського.
     Наприкінці 16-го століття східноєвропейська єврейська громада стає однією з найбільших і відіграє чи не найважливішу роль у єврейському світі. У невеликих містечках на польських, литовських та українських землях розвивається надзвичайно цікава культура східноєвропейських євреїв – ашкеназів.
     Ашкенази жили в Україні невеликими громадами, які очолювали рабини – релігійні вчителі. Під їхнім керівництвом у синагогах та Будинках навчання віряни молилися, читали Тору (П’ятикнижжя Мойсеєве), вивчали Талмуд. Заможні громади утримували найкращі в Європі ієшиви – релігійні навчальні заклади, в яких готували рабинів.
     Але період розквіту українського єврейства був недовгим. Справжньою трагедією для іудеїв стали події середини сімнадцятого століття.
     Козаки, що повстали проти владарювання Речі Посполитої, ставилися до євреїв як до іновірців і вважали їх поплічниками поляків. Під час запеклої війни 1648–1654 років повстанці учиняли криваві погроми в єврейських громадах Поділля і деяких інших областей України. Жертви серед цивільного єврейського населення були колосальними.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Громадянська війна, погроми та спустошення не тільки зруйнували соціальну інфраструктуру українського єврейства – були розхитані духовні підвалини суспільства. Горе, розпач і бідність рік у рік поволі знищували культуру ашкеназів. Громадам бракувало по-справжньому мудрих керівників. Релігійне життя поступово зводилося до механічного виконання обрядів.
     Між багатими і бідними, вченими і неписьменними утворилася така прірва, якої ще, мабуть, не знала єврейська історія. Водночас тривали пошуки нової духовності, нового шляху служіння Богові, нового шляху Спасіння. І саме в цей час – виникає рух, що згодом став називатися хасидизмом.
     Рабі Ісраель Бен Елієзер на прізвисько Баал Шем Тов, Власник Доброго Імені, чи, скорочено, Бешт, був засновником хасидизму. Він сам та його послідовники збагатили тисячолітню спадщину ортодоксального іудаїзму новими, оригінальними ідеями.
     Баал Шем Тов говорив, що найголовніше – це бути веселим. Він учив, що в повсякденному житті криється найглибша святість. Що Богові можна служити по-різному: не лише вивчаючи Тору або творячи молитву. Але також через спілкування з друзями, вкушання їжі, через пісні, танці та оповіді про дивовижні діяння.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Гробниця Баал Шем Това в Меджибожі, невеликому містечку українського Поділля, і нині є місцем паломництва ортодоксальних євреїв. Але набагато більше вірних із усього світу їдуть в Умань, де похований правнук засновника хасидизму і найпопулярніший серед послідовників цього руху вчитель – рабі Нахман із Брацлава.
     Рабі Нахман був пристрасним проповідником, і люди тягнулися до нього. Як древні пророки, він повертав віру розчарованим і вчив любові озлоблених, утішав нещасних і давав надію грішникам.
     “Навіть той, хто скотився й упав, не повинен вдаватися в розпач,” – казав рабі. – “Радість серця нехай не полишає його і тоді, адже вона – запорука повернення та нового підйому”.
     У двадцяти-шести-річному віці, уже здобувши авторитет мудреця та вчителя, рабі Нахман вирушає до Землі Ізраїлю. У дорозі він нікому не відкриває свого справжнього імені та статусу. І його подорож, сповнена пригод, нагадує роман.
     Одного разу, виїхавши зі Стамбула, рабі потрапив у шторм. Але й серед бурливих хвиль він залишався на диво спокійним. Рабі настільки мало інтересу проявив до навислої над корабельниками небезпеки, що був запідозрений у тому, що він і викликав стихійне лихо. Його мало не викинули з корабля.
     А втім, насилу діставшись Святої Землі, рабі Нахман одразу ж повернув назад. Він навіть не ввійшов до Єрусалима...

"Клікніть" на фото для збільшення


     Чому рабі Нахман перервав своє паломництво? Розгадки цієї таємниці не знає ніхто. Ми можемо тільки припустити, що головна його подорож відбувалася не в матеріальному, а в духовному світі. Молодий рабин збагнув те, заради чого покинув батьківщину – і тепер спішив донести ці знання людям.
     Рабі Нахман із Брацлава вмів та любив сміятися, і передусім – над самим собою. Висміюючи в собі рабі, він прямо посеред дороги бавився з дітьми. А щоб позбутися решток гордині – зображав блазня. Він грався в війну, аби показати абсурдність воєн. Удавав із себе божевільного, висміюючи дурні претензії інтелекту зрозуміти цей ірраціональний світ, і жебрака – щоб підкреслити безглуздість багатства.
     Філософські й містичні твори рабі Нахмана дуже складні для розуміння звичайної людини. Представники іудейської релігійної еліти донині вивчають їх та коментують в ієшивах по всьому світу. Але найбільшу популярність брацлавському проповідникові принесли не заумні трактати. Одного разу він мовив учням: “Я сказав усе, що можна було сказати, і тепер оповідатиму казки”.
     Казки рабі Нахмана населені дивними персонажами: принцами і мудрецями, жебраками й вигнанцями, страждальцями та сиротами. Вони нескінченно блукають світом, зустрічаються і розлучаються. У палацах і печерах знаходять вони своє справжнє “Я”, за межами свого досвіду та здорового глузду, часом – усупереч власній волі.

"Клікніть" на фото для збільшення


     “Кожне слово є притчею,” – говорили в Будинку навчання в Брацлаві. За невигадливим сюжетом цієї, найкоротшої, казки рабі Нахмана, криються багатошарові алегорії та глибокі образи. Цар – це Цар Царів, Бог. Царський син – це людина, що створена за образом і подобою Творця, але в своєму повсякденному безумстві забула про це. Мудрець – то цадик. Він повинен звертатися до простих людей так, щоб вони прийняли його і зрозуміли. Бо лише тоді він зможе наближати їх до Бога.
     Мудрий казкар із Брацлава заповідав поховати себе в Умані. У місті, з яким пов’язані трагічні для українських євреїв події. Під час гайдамацьких повстань та Коліївщини єврейське населення Умані кілька разів винищувалося практично цілком. А рабі Нахман хотів і після смерті лишатися разом із безневинно постраждалими одновірцями.
     Брацлавський хасидизм пережив друге народження вже в ХХ столітті. Відхід європейської культури від віри в Творця вплинув також і на євреїв, ставши причиною песимізму й розпачу.
     Безглузда бійня Першої світової війни та криваві страхіття Другої змушували шукати нові підстави для надії. Парадоксальний оптимізм учення рабі Нахмана спонукав до роздумів найкращі уми Європи.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Один з найвидатніших єврейських філософів двадцятого століття Мартін Бубер свою філософську систему побудував на переосмисленні хасидизму. Хасидські дослідження він почав з того, що переказав німецькою мовою казкові історії Нахмана. Ці притчі справили надзвичайне враження на видатних творців європейської культури – таких як, наприклад, Франц Кафка. До вчення рабі Нахмана стали виказувати інтерес люди, які не мали жодного відношення до єврейського ортодоксального світу.
     Згідно з ученням Старого Заповіту, яке сповідують і іудеї, і християни, буття після гріхопадіння Адама і Єви трагічне самою своєю природою. Сьогодні ми усвідомлюємо це, мабуть, краще, ніж бУдь-коли. Але вірянин знає, що милість Господа велика, треба лише вміти побачити її серед труднощів повсякденного життя. Учитель із Брацлава допомагає знайти відблиск Божественного сяйва в кожній миті – і в цьому, певно, й полягає секрет популярності його вчення сьогодні.

"Клікніть" на фото для збільшення


     “Навіть якщо тобі дуже зле, поводься так, наче ти перебуваєш у радості. Навіть коли ти у великому сумі, намагайся всміхатись і вдавай веселого. Усміхайся завжди, і щира радість прийде. І тоді в тебе буде подарунок життя, який ти можеш піднести людям. Від нас ніколи не буде вимагатись нічого такого, що перевершувало б наші сили”. Так казав похований в Умані мудрий єврейський учитель рабі Нахман із Брацлава, про якого послідовники завжди говорять у теперішньому часі.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003