ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

27.09.03 УТ-1 21:45 28.09.03 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

     Навесні 1977 року в невеличкому містечку Кастель-Гондольфо під Римом у греко-католИцькому монастирі Студіон патріарх Йосип Сліпий висвятив трьох єпископів. Таїнство відбувалося за всіма канонами церкви, але – таємно від Ватикану. Патріарх наважився на такий зухвалий крок, тому що знав: апостольська столиця не дозволить йому висвятити аж трьох єпископів. А Йосип Сліпий, якого вигнали з Батьківщини, жив надією на повернення греко-католицької церкви в Україну, тому й готував пастирів для служіння на рідній землі.
     Християнство розкололося на православ‘я і католицизм ще 1054 року. Протягом наступних століть християни марно намагались об’єднатися. В Україні такі спроби почалися ще в 13 столітті. Заклики до унії лунали не раз, але на шляху до об’єднАння стояли довгі роки взаємної недовіри.
     У 1595-му частина православних єпископів погодилася прийняти верховенство Рима, але - за умови збереження традиційної православної літургії та обрядів. Право священиків брати шлюб - також залишалося. Отак утворилася уніатська церква, яка згодом стала називатися Українська Греко-Католицька. У час австрійського та польського панування вона мала великий авторитет на Західній Україні. Але коли ці землі увійшли до складу СРСР, Сталін заборонив діяльність УГКЦ, і вона діяла в підпіллі. Тільки 1989-го року греко-католики домоглися легалізації своєї церкви.

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

     Нинішній глава Української Греко-католицької Церкви Блаженнійший Любомир Гузар – один із тих трьох єпископів, який Йосип Сліпий таємно висвятив в Італії. Майбутній патріарх народився 1933 року у Львові в родині інженера. Дід Любомира по матері був сільським священиком і хлопчик з дитинства мріяв присвятити життя служінню Богові.
     Любомир закінчив початкову народну школу і вступив до гімназії. Незважаючи на те, що Львів був окупований німцями, у місті діяли дві українські гімназії. Любко Гузар навчався у першій. Через труднощі воєнного часу викладачі часто змінювались, а сама гімназія навіть не мала постійного місця розташування. Проте - зусиллями української громади навчання тривало, і вчителі намагалися виховувати гімназистів у дусі українського патріотизму.

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

     Восени 44 радянські війська підходили до Львова. На місто чекали запеклі бої. Родина Гузарів вирішила перебути страшні часи у більш безпечному місці. Із собою взялИ тільки найнеобхідніше. Та ще – старий сімейний альбом, де були знімки ще 19 століття. Коли батьки Любомира вирушали в дорогу, вони й гадки не мали, що вже ніколи не повернуться в Україну.
     Спустошена війною Австрія не могла утримувати такої великої кількості біженців, і вони мусили шукати кращої долі в інших країнах. Аргентина, Нова Зеландія, Бельгія, Франція надавали притулок лише людям певного віку і певних професій. Але родина Гузарів ніяк не відповідала тим умовам, які висували ці країни. І тільки в 49 році у них з’явилася можливість виїхати до Сполучених Штатів. Ще в Австрії Любомир Гузар написав листа до семінарії у Стенфорді: він не полишав своєї дитячої мрії - стати священиком. На превеликий подив за 2 місяці йому прийшла відповідь – і невдовзі після приїзду в Америку, Любомир вступив до семінарії.

"Клікніть" на фото для збільшення

     В Америці Любомир Гузар здобув доволі грунтовну освіту. Він вільно володіє англійською, німецькою, італійською, польською мовами. Після семінарської школи та коледжу в Стенфорді Любомир вивчав філософію в Колегії Святого Василія та у Фордгамському університеті. У Вашингтоні Любомир кілька років студіював богослов’я. 58-го року він був висвячений на священика і став викладати у Стенфордській духовній семінарії українську мову та історію філософії.
     Отець Любомир прагнув продовжити навчання, тому 69 року вирушив до Рима. У 72-му він закінчив богословські студії і здобув звання доктора богослов’я. Уже цілком зрілою, сорокарічною людиною Любомир відчув покликання до чернечого життя і вступив до греко-католицького монастиря в містечку Гроттаферрата, недалеко від Рима. У той час в Італії жив вигнаний з України Блаженнійший Йосип Сліпий, і отець Любомир став його першим помічником. Сімдесят сьомого року патріарх Йосип таємно висвятив отця Любомира в єпископи, а згодом - призначив архімандритом монастиря Святого Теодора.
     Вперше Любомир Гузар повернувся в Україну в 1990-му. Рідної землі владика не бачив довгих 46 років! В їхньому родинному домі вже мешкали чужі люди, не було ні близьких родичів, ні друзів - тільки дідова могила в стародавньому Галичі... Але все-таки - він приїхав в Україну. Додому.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Після смерті Блаженнійшого Йосипа Сліпого до монастиря студитів українці стали приїздити все рідше. Ченці мали добрі стосунки з італійською громадою. Але вони відчували, що повинні їхати туди, де можуть принести більше користі українській греко-католицькій спільноті. Спочатку брати планували переїхати до Канади, адже тамтешня Українська Греко-Католицька Церква - доволі потужна і має багато храмів та монастирів.
     Після легалізації Української Греко-Католицької Церкви до Львова з еміграції повернувся її тодішній глава - Блаженнійший Мирослав-Іван Любачівський. 93-го року в Україну переїхала і спільнота ченців-студитів та Любомир Гузар. Недалеко від Львова, у селі Зимна Вода ченці найняли хату. До речі, в цьому будинку виросло не одне покоління греко-католицьких священиків, які ще будучи в підпіллі, хрестили, вінчали та сповідали мирян. Монахи стали призвичаюватись до нового життя - на землі своїх предків.
     Перший час в Україні Любомир Гузар викладав і служив духівником у львівській семінарії Святого Духа. А 96-го папа Іван-Павло ІІ визнав єпископське свячення владики Любомира. Згодом його призначили єпископом-помічником тодішнього глави Української Греко-Католицької Церкви Мирослава-Івана кардинала Любачівського. Блаженнійший Мирослав-Іван був тоді вже дуже хворий і владика Любомир став фактичним керівником церкви.

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

     Після смерті патріарха Мирослава-Івана новим главою Української Греко-католИцької Церкви Синод обрав владику Любомира Гузара. Того ж року, папа Іван-Павло Другий іменував його Кардиналом Католицької Церкви. На церемонію Блаженнійший прийшов у вбранні східного обряду, чим підкреслив, що українські греко-католики наслідують східно-візантійську християнську традицію. Присутні зустріли його оплесками…
     Кардинал Любомир вважає, що греко-католицька церква може стати посередником між католиками і православними на шляху об’єднання, якого мають прагнути всі християни.
     Сьогодні Українська Греко-Католицька Церква налічує 5 з половиною мільйонів вірян. Вона має 2 720 храмів, 78 монастирів, 12 навчальних закладів. Зараз триває будівництво кафедрального собору та патріаршої резиденції в Києві, куди найближчим часом планують перенести центр Української Греко-Католицьої Церкви. Мас-медіа називають кардинала Гузара одним з найавторитетніших діячів сучасної України. Але не в поширенні впливу і не в збільшенні кількості вірян бачить Блаженнійший головне завдання Української Греко-КатолИцької Церкви сьогодні.

"Клікніть" на фото для збільшення

     В одному з великодніх послань Блаженнійший сказав: “Христос своєї смертю подолав смерть та гріх! Не бійтеся, Бог переміг світ!” У цих словах - тверда й щира віра патріарха у перемогу добра на землі.

     В Євангелії від Іоанна є слова Ісуса до учнів: “Я - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.” Добрим пастирем для своєї пастви, для співвітчизників і на Батьківщині, і за її межами є і завжди був Блаженнійший Любомир Гузар. І можна тільки дивуватися прозорлИвості Йосипа Сліпого, який ще 30 років тому, таємно висвячуючи єпископів у далекій Італії, непохитно вірив, що вони повернуться в Україну і віддано служитимуть їй.

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003