ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

13.12.03 УТ-1 21:45 14.12.03 УТ-2 10:05

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     1956 року на Мосфільмі за рекордно короткі строки - 5 місяців - зняли веселу музичну картину. Це був перший художній фільм Ельдара Рязанова. І чи не вперше з кіноекрана звучав джаз, який тоді, м’яко кажучи, - був небажаним. Фільм не анонсували і не рекламували. Але він вийшов напередодні Нового року і став лідером радянського прокату та призером Московського кінофестивалю. А виконавиця головної ролі, студентка ВГІКу, Людмила Гурченко стала кумиром мільйонів радянських глядачів.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Людмила Гурченко народилася в Харкові. Своє ім’я - близькі називають її Люся - майбутня артистка одержала за дві години до народження. Марк Гурченко відвіз молодесеньку дружину до пологового будинку, а сам, у цілковитій нестямі побіг... у кіно. У цей час центральний міський кінотеатр демонстрував американський фільм «Акули Нью-Йорка», де красень Алан здійснював неймовірні подвиги заради коханої Люсі. Після сеансу вражений Марк Гаврилович передав дружині записку: «Якщо буде орел, то назвемо Аланом, якщо дівчинка - Люсі!»
     Безхмарне дитинство закінчилося з початком Великої Вітчизняної. Тато пішов добровольцем на фронт і забрав із собою радість, безтурботність, спокій - усе найкраще, що було до війни. А шестирічна Люся та її мама лишилися самі в окупованому Харкові.
     Німці називали маленьку Люсю незнайомим їй словом - шаушпілер. Його значення вона дізналася набагато пізніше, коли, вже як кінозірка, приїздила до Німеччини: шаушпілер німецькою означає актриса! Про війну дитячими очима Людмила Гурченко напише згодом - у книзі «Моє доросле дитинство».
     Марк Гаврилович Гурченко пройшов усю війну і повернувся додому тільки восени сорок п‘ятого. Він привіз своїй коханій донечці розкішний подарунок - справжнє концертне плаття - шовкове, оздоблене стразами... навіть війна не знищила мрії Марка Гурченка - щоб його донька стала актрисою. Батькова впевненість надихала і Люсю. Ще із сорок четвертого року вона почала вчитися музики та співу, а в школі дівчинку цікавили переважно ті предмети, які могли знадобитися їй в акторському майбутньому.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Людмила була серед тих п‘ятнадцяти щасливців, які тисяча дев‘ятсот п‘ятдесЯт третього року вступили до ВГІКУ і потрапили в майстерню Сергія Герасимова і Тамари Макарової. Щодня вона наче на крилах летіла в інститут. А в гуртожитку годинами повторювала скоромовки, щоб позбутися харківської говірки і навчитися говорити правильно, по-московськи. На перших курсах Людмила мріяла грати в музичних картинах. Але таких фільмів тоді в Радянському Союзі майже не знімали, і Герасимов та Макарова готували здебільшого серйозних драматичних акторів.

"Клікніть" на фото для збільшення

     „Карнавальна ніч”, в якій Людмила Гурченко зіграла свою першу головну роль, здійснила всі мрії юної харків’янки. Вона прославилася на всю країну. Дівчата затягували талії і робили зачіски, як у героїні фільму - Оленки Крилової. До квартири Людмилиних батьків у Харкові щодня приходили люди - подивитися, де жила відома артистка. Платівка з піснями до фільму розійшлася величезним накладом. Це був пік популярності, і потім, хай би де знімалася Гурченко, люди бажали їй ще однієї „Карнавальної ночі”.
     Після успіху „Карнавальної ночі ” на Мосфільмі за розпорядженням Міністерства культури СРСР почали знімати музичний фільм „Дівчина з гітарою”. У головній ролі - Людмила Гурченко. Ще до закінчення зйомок молоду актрису викликали до міністра культури, і високий посадовець безжально розкритикував її за не гідні комсомолки буржуазні танці та викрутаси на знімальному майданчику. Остаточний висновок міністра пролунав, як вирок: „Такого імені - Гурченко - більше не буде!”
     Наступним ударом став їдкий фейлетон у „Комсомольській правді”. Автори звинуватили Гурченко, яка тоді багато виступала на естраді, в отриманні незаконних гонорарів за концерти... І на адресу Людмили полетіли обурені листи - навіть з рідного Харкова: „Ви зганьбили наше місто. Ми більше не будемо дивитися ваших фільмів”.
     Потім преса нещадно критикувала її за головну роль у фільмі „Роман і Франческа”, а глядачі ототожнювали Гурченко з героїнею її наступної картини „Повія”, яка була знята в Києві на Кіностудії імені Довженка.
     Людмила втратила голос, у 23 роки в неї почався жахливий артрит. Майже рік молода жінка провела в лікарні та у батьківському домі в Харкові. Ролей Гурченко більше не пропонували: кінематографічна Москва швидко забуває своїх героїв.

"Клікніть" на фото для збільшення

     На таких «снайперських» роботах у кіно Гурченко шліфувала свою майстерність цілих 15 років. І тільки в сімдесят третьому її затвердили на головну роль у фільмі «Старі стіни», за яку вона була удостоєна Державної премії імені братів Васильєвих. Цей рік став для Людмили Марківни і щасливим і трагічним водночас: вона знову стала актрисою першого плану - і того ж року пішов із життя її батько.
     В сімдесят п‘ятому на екрани вийшла картина «Двадцять днів без війни». Спочатку режисер Олексій Герман бачив у головній ролі іншу артистку - але художня рада затвердила Гурченко. І вона розкрилася у фільмі як неперевершена драматична актриса. Юрій Нікулін став її другом на все життя. З дозволу Юрія Володимировича вона навіть почала називати його татом.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Один з улюблених режисерів Людмили Марківни - Нікіта Михалков - якось сказав: є актриси, здатні за хорошу роль підпалити власний дім. І при цьому покосився на Гурченко. Спершу Людмила Марківна обурилась, а потім все-таки зізналася собі: робота - справді головне в її житті. А от своє жіноче щастя актриса знайшла не одразу. Ще в інституті вона до нестями закохалася в чорноокого красеня з аристократичної грузинської родини - Бориса Андронікашвілі. Тисяча дев‘ятсот п‘ятдесят восьмого року вони побралися. А п‘ятдесят дев‘ятого в Харкові народилася донька - Машенька. Та коли Людмила з немовлям повернулася до Москви, на вокзалі її ніхто не зустрічав…
     Шлюб із Йосипом Кобзоном також не приніс щастя. І, за висловом самої Людмили Марківни, став найбільшою помилкою в її житті. У 1993-му Гурченко познайомилася з кінопродюсером Сергієм Сеніним, який підкорив її тонким розумом, наполегливістю і терпінням. Ось уже 10 років Гурченко і Сенін - разом.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Сценарій фільму «Кохана жінка механіка Гаврилова» був написаний спеціально для Гурченко. Але актриса уявляла свою героїню Риту по-іншому і прямо на зйомках редагувала діалоги, одягала Риту в свої костюми і навіть разом із Шакуровим змінила фінальну сцену картини.      Тисяча дев‘ятсот вісімдесят четвертого року старовинна частина Львова перетворилася на великий знімальний майданчик, навколо якого годинами стояли цікаві перехожі. У цей час львівяни забували про нагальні справи, школярки прогулювали уроки, ніхто нікуди не поспішав. Атмосфера була піднесена і казкова, наче в місто прийшло вічне свято. Знімали фільм «Рецепт її молодості» - з Людмилою Гурченко у головній ролі.
     Героїня стрічки у свої 38 років виглядає на 30. Але здається, час не владний і над самою Людмилою Марківною. Вона й сьогодні може одягти ту чорну сукню з білою муфточкою, в якій співала у «Карнавальній ночі». Про її неймовірно тонку талію ходили легенди, а деякі висловлювання Людмили Марківни на тему жіночої зовнішності стали крилатими.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Минуле, хай як воно віддалається - завжди живе всередині нас. Людмила Марківна довго ображалася на харків’ян за те, що не підтримали її в скрутні часи. Але її тягнуло до рідного міста. Вона брала квиток на поїзд, який прибував до Харкова ще вдосвіта. Блукала знайомими вулицями, доки місто не прокинулось... І того ж ранку поверталася до Москви. Але харків’янам все-таки вдалося порозумітися із землячкою, і на їхні численні запрошення дев‘яносто восьмого року Гурченко, вже „офіційно” приїхала до Харкова.
     Людмилі Гурченко часто говорили, що з її талантом потрібно було народитися в іншій державі. Та вона завжди любила країну, в якій виросла і отримала квиток у велике кіно.
     У радянському кінематографі Гурченко зіграла свої найкращі ролі і стала однією з небагатьох актрис, з якими й сьогодні асоціюється поняття „зірка” - недосяжна, мінлива, чарівна...

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003