ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

04.06.05 Телеканал „Інтер” 13:45

10.06.05 Телеканал „Інтер” 11:10

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     Після скасування кріпосного права російські газети писали, що майже два мільйони селян… пропили своє майно. „Росія гине від пияцтва!” – били на сполох політики, і у владних коридорах поговорювали про сухий закон.
     Але одна людина в імперії бачила своєрідний вихід із цієї ситуації. Вона вважала, що звичку пити міцні напої може витіснити – культурне споживання вина. Хотіла, щоб вино було якісним та доступним для всіх, і мріяла навчити людей пити красиво.
     Цією людиною був князь Лев Голіцин. Великий патріот і так само великий оригінал. „Дикий пан” - називали з любов’ю татари старого винороба, якого зазвичай бачили в баранячій шапці, старому бобриковому пальті та... яскравій французькій краватці.

"Клікніть" на фото для збільшення


Зі щоденника Голіцина:
     Вино высокого достоинства должно обладать двумя качествами: чтобы его можно было пить сколько захочется и при этом не страдать от головной боли. Я мечтаю создать такое вино. И его назовут «Le grand cru de la Crimee” – великое творение Крыма.
     Високі патріотичні почуття Лев Сергійович успадкував від своїх шляхетних предків. Як напевно, і вишуканість, добрий смак, в тому числі – і до гарного вина. Адже Голіцини – перші особи при дворі Романових – могли дозволити собі все найкраще. В їхніх розкішних помістях відбувалися світські раути, безкінечно вирували бали, на які з’їжджалися найкрасивіші жінки імперії.


"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення


     Зі щоденника Голіцина:
     Мой отец, штабс-капитан Сергей Голицын, любил службу, доброе вино и поэзию. Но всем отцовским увлечениям положила конец юная польская княжна, руки которой он добивался несколько лет. В браке нас родилось шестеро. Чтобы достичь религиозного согласия, трех дочерей крестили католичками, а трех сыновей – православными. Ведь наш род всегда был столпом православной веры в России…
     Усі діти Голіциних мали змогу здобути блискучу освіту. Лев навчався в Сорбоні, пізніше – у Московському та Лейпцизькому університетах. Він збирався присвятити себе вивченню права і робив у цьому помітні успіхи.

"Клікніть" на фото для збільшення


     ... Надія Херхеулідзе-Засецька була старша за Лева на сім років. Жодної її фотографії, на жаль, не збереглося, але сучасники писали, що вона була вродливою, чудово грала на фортепіано і мала незвичайний голос. Її батько – Захар Херхеулідзе – був керченським губернатором, і саме йому належало невелике помістя в Новому Світі. Тікаючи від сторонніх очей, молоді люди не раз знаходили в цьому райському куточку притулок для свого «незаконного» щастя. Її чоловік, Павло Засецький у цей час жив у Парижі, і Надія надіслала йому листа з проханням про розлучення. Між Засецьким і Голіциним спалахнула сварка, що закінчилася дуеллю та судовим розглядом. Леву Сергійовичу навіть довелося провести кілька днів у в’язниці. Засецький же категорично відмовлявся дати розлучення і вимагав забрати з його дому незаконнонароджених дітей. Голіцин умовляв кохану їхати з ним за кордон, але подальше спільне життя без офіційного шлюбу здавалося їй неможливим.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Зі щоденника Голіцина:
     Я готов положить к её ногам свою жизнь и пренебречь мнением всего света. Да и что мне этот свет? Я давно не живу по его правилам. И сердце мое разрывается от одной мысли, что счастье быть с нею уже в прошлом…
     ...Про Новий Світ тоді писали, що це містечко з одним будинком і одним мешканцем. Але необжитість цього берега Голіцина не лякала. Неймовірна краса бухти, оточеної амфітеатром гір, зачарувала його назавжди, а особливий, м’який клімат місцевості мав сприяти реалізації далекосяжних планів князя.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Зі щоденника Голіцина:
     Я люблю Новый Свет, как свое дитя. Я вложу в него душу, и тут родятся мои лучшие вина. Лучше, чем во Франции или в Италии. Только чтобы создать их, нужно постоянно об этом думать, иметь маленький пунктик в голове. А еще – нужно этим пунктиком заразить других.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Оселившись у Новому Світі, Голіцин споруджує замок із чотирма вежами – маленьку копію того помістя, де він народився. Усе робилося зі смаком, добротно і надовго. Для зрошення виноградників князь проводить унікальний на той час водогін і будує дорогу. Із Антальї він виписує греків і з їхньою допомогою прокладає в горах штольні для вина.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Зі щоденника Голіцина:
     Сегодня я попробовал молодое вино и разгневался на себя. Тупица! Как я не понял раньше: сорт винограда, привезенного из Франции, дает на наших землях совсем другой оттенок вкуса. Вино – продукт местности! Вот главное правило! Я безжалостно вырублю всю плантацию и посажу молодые лозы, которые подходят для здешнего климата.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Правило, віднайдене князем, спрацювало. І вже за кілька років його вина завойовують золоті медалі на виставках у Харкові, Москві і навіть – у Парижі. Та Лев Сергійович не заспокоюється: він мріє налагодити в Криму промисловий випуск шампанського, яке в той час завозили до Росії тільки з-за кордону. Десять років спроб, помилок і невтомної праці дають перші результати.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Після нижньогородської виставки Голіцину дозволили друкувати на етикетках своїх вин герб Російської імперії – що було свідченням повного визнання. У самому центрі Москви, на вулиці Тверській, Голіцин відкриває магазин, в якому дешево продає свої вина. Дотримуючись усе того ж принципу, що простий люд має пити якісне і недороге вино. Популярність Голіцина-винороба росте швидко, про нього навіть починають складати легенди.
     Успіхи Голіцина не залишаються непоміченими. Йому пропонують посаду головного імператорського винороба. Князь погоджується, хоча ставить умову: він ніколи не носитиме на службі мундира. Втім, ця обставина не перешкоджає йому добитися значних успіхів. Усього за три роки перебування Голіцина на цій службі обсяг продажу вина в Росії зростає в сім разів.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Але найбільшою гордістю князя були масандрівські підвали, прокладені в гірських тунелях. Їхня загальна довжина становила два кілометри. Якби опоненти та вороги Голіцина знали, що й сьогодні ці штольні є найкращими приміщеннями для зберігання вина, вони б, напевно, менше заважали головному царському виноробу. Але тоді основним аргументом у ставленні до князя був його нестерпний характер.
     Зі щоденника Голіцина:
     Их только волнует, как класть в вино сахар и как давать этому вину иностранные названия! Я заставил бы этих горе-виноделов выпить все их фальшивое вино и рассмеялся бы над тем, как они хватаются за головы. Никакого подслащивания! Никаких добавок! Научитесь чувствовать вкус винограда – или не называйте себя виноделом.

"Клікніть" на фото для збільшення


     „Безумний Лев” – так називали Голіцина за його вдачу. Найменше порушення технологічного процесу могло розлютити князя, і він готовий був утопити винуватця в бочці неякісного вина. Запеклі суперечки виникали дуже часто і вороги Голіцина шукали спосіб змістити його з посади царського винороба.
     Ображений таким звинуваченням Лев Сергійович сам попросив звільнити його від обов’язків головного винороба. За сім років на цій посаді він заробив справді немалу суму - 100 тисяч рублів. Але гордий князь відмовився їх отримати. Він попросив, щоб гроші перевели до банку, а з процентів – виплачували щорічні премії найкращим виноробам. Голіцин навіть встановив суму – 500 рублів. Це були великі гроші, адже пляшка шампанського коштувала тоді – 25 копійок.

"Клікніть" на фото для збільшення


     У Криму Голіцин дізнається про смерть Надії Засецької і їде на її похорон. Увесь цей час, після розриву з Надією, обидві їхні доньки живуть разом із ним у Новому Світі.
     Тільки через рік після смерті Засецької Голіцин наважується одружитись. Родовитий і заможний князь є бажаним женихом для багатьох родин, але його вибір несподівано падає на вже немолоду Марію Орлову-Денисову.

"Клікніть" на фото для збільшення


     ...Після того, як Голіцин відмовляється від посади головного винороба, він практично не виїжджає з Нового Світу. „Дикий пан,” – кажуть про нього місцеві татари, бо князь, як правило, ходить у полотняній сорочці та незмінній баранячій шапці. Власний образ мало цікавить Голіцина. Усі його помисли спрямовані на те, щоб довести: у Криму можна робити шампанське не гірше, ніж у Франції. Зарубіжні ж винороби, особливо французи, дивилися на це доволі скептично.
     Кажуть, щоб рекламувати свої вина, Голіцин наймав молодих людей, навчав їх мови та манер і відсилав до Парижа. Там вони ходили в дорогі ресторани, де вголос вимагали російського шампанського.
     Нарешті князю випала чудова нагода показати, що вина з його підвалів не поступаються зразкам французьких. Тисяча дев’ятисотого року в Парижі відбувалася Всесвітня виставка. На честь цього заходу в ресторані Ейфелевої вежі Голіцин давав званий обід, на який було запрошено іменитих виноробів.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Та якщо виноробом князь був відмінним, комерсант із нього вийшов нікудишній. Прийшов час, коли його фінансові справи опинилися під загрозою.
     Голіцин дедалі частіше задумується: хто продовжить справу, якій він присвятив усе своє життя? І нарешті знаходить, як завжди, оригінальне рішення: він просить імператора Миколу Другого прийняти в дар його виноградники, завод і підвали.
     Зі щоденника Голіцина:
     «Ваше величество! Я уже стар, и мне хотелось бы передать в Ваши надежные руки еще одно мое незаконнорожденное дитя. Приняв его, Вы даруете мне бессмертие. Ведь если мысль рождается – она не исчезает после смерти, а дело переходит к другим».

"Клікніть" на фото для збільшення


     Микола ІІ погодився прийняти дар князя і на яхті „Штандарт” разом з родиною прибув до Нового Світу. Урочистий як ніколи, у білому фраці князь прогулювався з імператором по новосвітській бухті, спускався до пляжу, що називається тепер царським. У голіцинському гроті були встановлені для гостей столи, а в нішах лежали найкращі вина для дегустації. Подейкують, що вина імператору сподобались. І тому Голіцин вирішив зробити ще один подарунок царю. В одній з цих печер він зробив спеціальну штольню, куди поклав шампанське, призначене для коронації царевича Олексія. Любителі легенд та скарбів шукають цю штольню і по сьогодні.
     Потрапити на коронацію царевича було не єдиним у планах Голіцина. Князь мріяв, що на базі Нового Світу буде створено академію виноробства – він навіть відклав для цього спеціальну партію вина. Але несподівано Лев Сергійович захворів.
     У грудні 1915-го року Голіцин приїздить із Москви до Феодосії. На носилках його виносять із поїзда, у готелі „Асторія” для князя винаймають номер. До нього заходять друзі, учні. Біля ліжка на столику постійно стоїть келих шампанського. Голіцин жартує і каже, що за два дні пригощатиме всіх у своєму помісті. ...За два дні Голіцина не стало.

"Клікніть" на фото для збільшення


     За заповітом, князя поховали в Новому Світі, у склепі поруч із дружиною... Через рік – грянула революція, і в пошуках скарбів до будинку Голіцина потяглася низка непроханих гостей, які зламали й князівський склеп.
     Минуло кілька років, і шукачі скарбів знову сплюндрували князівську могилу. Щоб упокоїти прах улюбленого пана, новосвітські татари винесли зі склепу тіла і перепоховали їх десь неподалік, у землі.
     Із двох доньок Голіцина заміж вийшла тільки Софія. У шлюбі з князем Трубецьким вона мала двох дітей – Марину та Ірину. Онучкам Голіцина не пробачили їхнього походження, і вони обидві відсиділи в сталінських таборах по дев’ять років. Тетяна Голіцина-Трубецька-Глонті була єдиною прямою спадкоємицею князя Лева Голіцина. Після її смерті ця лінія обірвалася.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Серед особистих речей Голіцина, які подарували кримським музеям його нащадки, є книга для гостей. У ній залишили свої автографи багато відомих людей, яких колись приймав князь. Сам же він написав: “Губить Росію те, що люди в ній – не двадцятого століття, а двадцятого числа”. Двадцятого числа в Росії видавали зарплату... Князь Голіцин ніколи не дбав про примноження багатства. Він мріяв про славу вітчизняних вин і завоював її на століття вперед...

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003