ІМЕНА

Введіть прізвище героя:

ВЕДУЧА

20.08.05 Телеканал „Інтер” 13:20

24.08.05 Телеканал „Інтер” 09:20

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     ...Того квітневого дня було похмуро. По обіді несподівано пішов сніг. На тридцять шостому кілометрі траси «Обухів–Київ» його «Волга» спробувала обігнати вантажний автомобіль. І, напевно, саме цієї миті він відчув гострий біль у серці. Спробував гальмувати, але по мокрій дорозі машину невідворотно несло вперед…
     ...Хлопчик із Краматорська Льоня Биков спочатку мріяв стати військовим льотчиком. І мрія майже здійснилася: його прийняли до Криворізького льотного училища. Проте довідавшись, що в анкеті хлопець записав неправильну дату народження, додав собі один рік, – безжально відрахували. Льоня повернувся додому, а вже за рік у нього визрів новий план – він вирішив стати актором.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Гроші на новий костюм та хромові чоботи збирала вся сім’я. Але в поїзді сталася неприємність: Льоню пограбували – відняли і чоботи, й костюм. А найприкріше те, що на вступних іспитах до Київського театрального Леонід Биков… провалився. Та наступного року він знову спробував щастя, поїхав вступати в Харківський інститут і підкорив приймальну комісію монологом Мартина Борулі.
     В інституті Биков був сталінським стипендіатом. На четвертому курсі Харківський драматичний театр запросив юнака зіграти Павла Корчагіна. Драматична роль „сталевого” комсомольського ватажка Бикову вдалася. Хоч у житті він був м’якою, веселою людиною, і завжди – душею товариства.

"Клікніть" на фото для збільшення


     У фільмі «Доля Марини» знімалися зірки тодішнього радянського кіно: Микола Гриценко, Борис Андреєв, Михайло Кузнецов. Молодому Бикову дісталася епізодична роль сільського хлопця Сашка. Стрічка мала несподіваний успіх і п’ятдесят четвертого року посіла друге місце за касовими зборами. Можливо, саме це визначило подальшу долю тоді ще студента Леоніда Бикова. Його запам’ятали не лише глядачі, а й режисери. І того ж року «Ленфільм» запросив актора на одну з головних ролей у фільмі «Приборкувачка тигрів».

"Клікніть" на фото для збільшення


     Справжнім відкриттям для глядача став Биков у фільмі «Максим Перепелиця». Головного героя стрічки полюбила вся країна. Леоніда Бикова впізнавали на вулицях, обнімали, тиснули руку й називали не інакше як Максимом. Актор не ображався – тільки, як зажди, нітився й червонів.
     Кажуть, хто хоч раз зустрічався з Биковим – неодмінно бував зачарований його добротою. Леонід ніколи не підвищував голосу. Якщо ображався – то глибоко в душі. А у відповідь на грубощі – просив пробачення. Цим він був схожий на своїх героїв.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Фільм «Альошчине кохання» дуже тепло прийняли і глядачі, і критики. Але Биков розумів, що вже „переріс” так зване легке кіно. Хотілося серйозних, глибоких ролей. Олексій Баталов запропонував йому зіграти Акакія Акакійовича в гоголівській «Шинелі». Актор працював тоді в Харківському драматичному, і керівництво театру поставило умову: або кіно – або театр. Биков обрав кіно, але поки він звільнявся, на роль затвердили іншого актора.
     Тоді Леонід Биков рішив спробувати себе в режисурі і подався на «Ленфільм». Намагався писати й сценарії, але перший його твір забракували. Потім була нецікава робота в кіножурналі «Фітіль», і лише через два роки Бикову дозволили знімати своє кіно.

"Клікніть" на фото для збільшення


     ...Критики або не помічали режисерського дебюту Бикова, або писали про його картину зневажливо. І хоча народ від душі сміявся над невдахою Зайчиком, фільм швидко опинився „на полиці”. Знову потяглися роки нудної бездіяльності. Цікаву роботу обіцяли на Кіностудії імені Довженка. Биков переїхав до Києва, але й тут на нього чекало розчарування. І за шість років він не знявся в жодному фільмі.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Доволі довго Биков „пробивав” у Держкіно фільм про військових льотчиків. А коли нарешті дістав дозвіл, то з‘ясувалося: бюджет картини настільки мізерний, що давав змогу оплатити зйомки тільки одного літака. Биков поїхав до Москви й домігся зустрічі з маршалом авіації Олександром Покришкіним. Герой Радянського Союзу спокійно вислухав режисера і попросив залишити йому сценарій на кілька днів. Але того ж вечора Покришкін зателефонував Бикову. Він був зворушений і сказав, що надасть усю необхідну для зйомок техніку... Картину „У бій ідуть одні „старики” здавали напередодні нового, 1974-го року. На перегляді був присутній і сам Покришкін. І коли в залі ввімкнули світло – усі побачили, що уславлений льотчик витирає сльози.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Фільм було прийнято і одразу ж внесено до програми Бакинського фестивалю. Фільм Бикова не отримав першої премії, але здобув усенародне визнання: за п’ять місяців його подивилися п‘ятдесят чотири мільйони глядачів. Биков став народним артистом України і, окрилений успіхом, почав працювати над новою стрічкою про війну.
     ...Коли зйомки батальних сцен було закінчено, виявилося, що все писали на негодящу плівку. Півтора кілометра суцільного браку! Кіностудія вимагала виконати план, а військові не давали можливості перезняти. Адже в цей час проходив черговий партійний з’їзд, і армія перебувала в стані готовності номер один. Биков боявся, що зйомки зупинять або ж його картину віддадуть іншому режисерові. І він знову поїхав до Москви – на прийом до міністра оборони Гречка. Проблему було розв’язано, проте історія з бракованою плівкою коштувала Бикову першого інфаркту.

"Клікніть" на фото для збільшення


     Фільм „Ати-бати, йшли солдати” просто не міг залишити глядача байдужим. Леоніду Бикову присудили Державну премію імені Шевченка. Але режисер не зміг бути на врученні – у нього стався другий інфаркт. І тоді перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький, який шанував акторський талант Бикова, дав розпорядження відвезти нагороду прямо в лікарню.
     Одужавши, Биков узявся за наступний фільм. Він вирішив змінити тематику й почав підбирати акторів для картини про інопланетян...

"Клікніть" на фото для збільшення


     ...Тієї квітневої суботи раптом пішов мокрий сніг. Биков їхав до Києва: повертався з дачі. Просто за кермом у нього стався третій інфаркт. Смерть була миттєвою. Розбиту «Волгу» Бикова перевезли у двір кіностудії. За склом машини ще довго лежав букетик прив’ялих польових квітів, які актор віз для своєї дружини.
     Казали, що його серця вистачить на всіх. А от йому – в якийсь момент – не вистачило. Його ж герої – добрі, наївні, часом смішні або печальні – й досі підкоряють глядача. І тому завжди будуть жити.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003