ІМЕНА
ВЕДУЧА

26.03.05 Телеканал „Інтер” 13:10

01.04.05 Телеканал „Інтер” 11:15

 
 

"Клікніть" на фото для збільшення

     “До-ре-ми-фа-соль-ля-си. Ехал Штепсель на такси. Тарапунька прицепился и бесплатно прокатился”. Років тридцять тому цей дворовий фольклор був знайомий усім. Дует естрадних артистів Тимошенка й Березіна, які із сорок шостого року виступали як Тарапунька і Штепсель, знали й любили навіть у найвіддаленіших куточках Радянського Союзу. Їм надсилали безліч листів на адресу: Кремль. Тарапуньці та Штепселю, – і просили приїхати, виступити. Бо знали, що в кожному їхньому жарті буде лише частка жарту, а решта – правда життя. І що після їхніх веселих концертів комусь стане й не до сміху...

"Клікніть" на фото для збільшення

     У свою чергу актор і театральний режисер Березін – став на естраді Штепселем – таким собі монтером або освітлювачем, без яких не обходиться жоден концерт чи вистава.
     Таких робітників сцени Юхим знав добре. Із народження він мешкав в Одесі, поряд із цирком, де його батько мало не півстоліття працював касиром, а брат був жонглером. Яскраві вогні рампи, ілюзіон, хвацькі вершники та фантастичні повітряні гімнастки... Арена вабила хлопця, і все ж таки ставати циркачем Юхимові не хотілося. Йому були ближчими розмовний жанр та сценічна імпровізація.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Родини Тимошенка й Березіна приятелювали. Дружини популярних виконавців були теж із артистичного середовища: Розіта Березіна грала на барабанах в оркестрі Київського оперного театру, а Юлія Пашковська – дружина Тимошенка – знімалась у кіно і співала в естрадному ансамблі Штепселя-Тарапуньки.
     До колективу Юлія прийшла незаміжньою. Якось під час гастролей вона – краса ансамблю – отримала пропозицію руки й серця від оперної зірки – Івана Семеновича Козловського, який був палким шанувальником українських естрадників. Тарапуньці такий поворот подій зовсім не сподобався...

"Клікніть" на фото для збільшення

     Тимошенко й Пашковська побрались у Полтаві. Там, у домі матері Юрія Трохимовича, їм і довелось оселитися. Із собою артист узяв лише друкарську машинку та ящик підручників: він багато років самотужки вивчав англійську мову. Київська квартира залишилася першій дружині Тарапуньки – народній артистці Ользі Кусенко, а іншого житла міськрада давати не поспішала. Березін намагався допомогти партнерові: бігав по всіх інстанціях, пояснюючи, що дует – розпадається!
     Але – все було марно. І тільки коли в “Укрконцерті” довідалися, що Тарапунька має намір перейти до Полтавської обласної філармонії – почали бити на сполох. Нарешті квартиру в столиці Тимошенкові виділили – однокімнатну.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У родинному колі Тарапунька і Штепсель любили розповідати історію, яка трапилася з ними ще 55-го року. Тоді вони вперше мали виступати в Кремлі, на зустрічі Нового року. Дуже хвилювалися перед цим: шили костюми, замовляли інтермедію, затверджували в цензорів тексти... і – не встигли вивчити своїх реплік. А в літаку виявилося, що артисти ще й забули надруковане вдома. І не минути їм цілковитого провалу, якби не феноменальна пам’ять Юхима Березіна: за півгодини той зумів повністю відтворити текст на папері. Пізніше артист іще не раз вирятовував дует зі скрутного становища.

"Клікніть" на фото для збільшення

     На естраді Тарапунька і Штепсель були „творчою одиницею”, а в житті – більше ніж братами. Вони Ніколи не піднімали один на одного голосу, а за кинуте Юхимові образливе слово гарячий Юрко міг нам’яти боки навіть високій посадовій особі. Майже 50 років вони ділили Утиски цензорів і народну любов. Їхня естрадна співпраця, яка почалася ще в Київському театральному інституті, у роки Великої Вітчизняної перетворилася на справжнє фронтове братерство.
     Із самого початку війни ходили чутки, що в Києві діє так звана німецька п’ята колона – перевдягнені у форму радянських міліціонерів фашистські агенти. Одного разу валізка, в якій молоді артисти несли свої сценічні костюми, розстібнулася – і, їм на біду, звідти вивалилася... міліцейська форма, в якій виступав Тимошенко! Хлопців притягли до військової комендатури... а вже звідти вони вийшли – артистами ансамблю Київського військового округу – Галкіним і Мочалкіним. І ...дійшли до Берліна.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Тоді для американського генерала всі радянські люди були росіянами. Він не знав того, що Юрій Тимошенко – українець і говорить він українською мовою, до того ж – літературною. До суржику артист вдавався лише на сцені, щоб його розуміли і в Москві, і на Кавказі, і у Владивостоку. Тарапунька, хай де він був, залишався українцем, хоча рішуче виступав проти виявів бУдь-якого націоналізму. Над усе він ставив почуття відданості країні, яка поборола фашизм. За участь у кінострічці “Падіння Берліна” актор Тимошенко отримав Сталінську премію та своє перше звання – заслуженого артиста.
     Вони воювали й далі – на естрадній сцені – із безкультур’ям та бюрократизмом, із партійною тяганиною та свавіллям чиновників. А ще – із власними роками й недугами.

"Клікніть" на фото для збільшення

     Перший занепав здоров’ям Юхим Йосипович: у нього з’явилися ознаки хвороби Паркінсона – непевні рухи, тремтіння м’язів. Від тростини Штепсель відмовлявся: на його думку, це була б неповага до глядачів, що прийшли на концерт.

"Клікніть" на фото для збільшення

     У Тарапуньки ж – стало часто боліти серце. Однак артисти мужньо виходили на сцену і раз у раз бачили, що в залі знову – аншлаг... Наприкінці вісімдесятих Каневські – дочка й зять Березіна – виїхали до Ізраїлю. Юхим і Розіта так мріяли побачити доньку, зятя й онуку, що попри страх за своє здоров’я все-таки наважилися полетіти до них у гості. Однак дорога далася взнаки: на другий день по прибутті в Тель-Авів у Юхима Йосиповича стався інфаркт. Лікарі категорично заборонили ще один переліт, і Березіни, наче молодята, з нуля почали життя в чужій країні. Узявшись за руки і прихопивши з собою, як вони казали, “свого англійського друга Паркінсона”, Березіни пішли новою дорогою, намагаючись прожити останок життя творчо.

"Клікніть" на фото для збільшення

     На одному з прижиттєвих ювілеїв Тарапуньки пролунали такі вітальні рядки: Тебя всегда любил народ – за дерзкий смех, за ум свободный. Встать, Шут идет. Встать, Шут идет – народный.
     Тимошенко й Березін так і не одержали звань народних артистів СРСР – навіть до шістдесятиріччя. Їхні документи двічі “губилися” в чиновницьких кабінетах.
     Подавати їх утретє артисти відмовилися, мотивуючи тим, що їм достатньо імені „Тарапунька і Штепсель”. Для Юрія Тимошенка та Юхима Березіна звання народних блазнів завжди було набагато вищим за всі інші.

 

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

"Клікніть" на фото для збільшення

 

Produced by
NIRVANA Studio

 

© OMEGA-TV 2003